Трамп підписав закон про санкції проти Росії. Про це нагадав блогер Віктор Трегубов.
Трамп зробив це без поваги. Витримав паузу. Розкритикував в пух і прах. Не для того, щоб зробити Путіну приємно, а для того, щоб показати конгресменам – президент не любить, коли на нього тиснуть. Особливо обома партіями. Особливо майже одноголосно.
Але підписав.
Виходу особливо не було. Застосоване вето було б подолано і, максимум, затягнуло б процес. Непідписання? У США після десяти днів без підпису або вето президента законопроект вступає в силу автоматично. Це виглядало б взагалі негарно – тим більше, в контексті йде розслідування по зв’язках кампанії Трампа з Росією.
Хтось вважав, що для України потрібна Хілларі. Мовляв, вона-то точно буде тиснути на Росію з питань Криму. Але зовсім не факт, що Хілларі до нинішнього моменту не стала б другою Обамою, який в стоп`ятдесятий раз домовляється з РФ про можливий компроміс і заявляє, що летальні озброєння для України – штука передчасна і здатна привести до ескалації конфлікту.
Хтось вважав, що потрібен Трамп. Мовляв, він різкий, рішучий – далі перенесення на Трампа способу Рейгана.
Насправді ж нам потрібен просто президент США, у якого не буде іншого виходу, крім конфлікту з Росією. Дуже добре, що переміг Трамп. Дуже добре, що йому загрожують імпічментом. Дуже добре, що проти нього медіа і значна частина парламенту, що вишукують найменший натяк на лояльність до Росії. Саме цей конфлікт – корисна нам конфігурація в американському політикумі.
Залишається лише згадати, як раділи росіяни обранню Трампа. Ну-ну, товариші.