Трохи зради підкину нам в новини, щоб зберегти адекватне сприйняття реальності. Поки ми святкуємо перемогу в газовому питанні над «Газпромом», втрачаємо в вугільному напрямі.
Про це заявив політолог Кирило Сазонов.
Так, при всіх наших запасах і працюючих шахтах вугілля Україні не вистачає. І ми будемо збільшувати його закупівлі в наступному році на 11,3%. За валюту, звичайно. Вишенька на торті – ми його будемо закуповувати у Росії. Гібридна війна, ось така гібридна. Своїм шахтарям недоплатимо, зате російських завантажимо роботою. І грошима, звичайно. Не питайте мене де тут логіка – сам знайти не можу.
Отже, Україна планує в 2018 році збільшити імпорт вугілля енергетичних марок на 11,3% (на 573,9 тис. тонн) у порівнянні з 2017 роком – до 5 млн 668,5 тис. тонн. Про це пише керівник директора енергетичних ринків Міністерства енергетики та вугільної промисловості Ольга Буславець. За її даними, зокрема з РФ планується імпортувати 4 млн 881,5 тис. тонн (+ 29,6% до 2017-го), з США – 664 тис. тонн (+ 47,7%), з ПАР – 123 тис . тонн (-83,8%).
Насправді навіть наш повна відмова від закупівлі антрациту в Росії проблеми не вирішує. Ринок вугілля марки «А» досить вузький і якщо ми його купимо не в РФ, ми все одно звільняємо для них територію. Так чи інакше, але на ринку антрациту Росія з нашою допомогою своє запрацює. Ми можемо щось зробити? Звичайно. Після втрати шахт в Донбасі у нас немає свого антрациту. Зовсім ні – Павлоградвугілля і Львоско-Волинський басейн добувають газову групу, тобто вугілля марки «Г». Рішення очевидно – переводимо всі блоки українських ТЕС на марку «Г» і з антрацитом прощаємося. Тому що сьогодні Росія шантажує нас газом, а завтра перейде на антрацит. Або не завтра, а наступної зими. Вдарити в мороз – найзручніший варіант. Їм все одно де тиснути, аби довести, що ми без них не можемо. Так що такі варіанти варто обрубувати на старті. І, так, незалежність це платна опція. За незалежність треба платити.
Дорого? Так, переклад одного блоку коштує мінімум 120 млн гривень. І вимагає до півроку часу. Але зате потім ми завантажуємо замовленнями свої шахти і платимо гривнями своїм гірникам. А не доларами російським.
Як на мене, рішення цілком логічне і очевидне. Роботу – українцям. Антрацит з РФ (а може бути і з Донбасу навіть) – це не до нас. І все просто зробити – за допомогою економічних важелів. Пріоритет включенню блоків на газовому вугіллі. Антрацит – в самому крайньому випадку. Але деякі чиновники в Кабміні (от не хочу зараз за прізвищами називати, кому треба знає) і в Антимонопольному комітеті не згодні. Вони вважають, що краще збільшувати імпорт антрациту, нехай навіть і з РФ.
Це як би «здорова конкуренція». Хоча на мій погляд, коли справа стосується імпорту з Росії слово «здорова» взагалі використовувати не можна.
Ау, дорогі друзі! У нас негативний торговельний баланс. І всі напрямки, де ми можемо не витрачати валюту, а обійтися своїми силами, в пріоритеті. Тим паче, що по газу, вугіллю і нафті Україна може за кілька років стати абсолютно незалежною від імпорту. Давайте вже свої ресурси використовувати, а не платити за імпорт. Це взагалі правильне з точки зору економіки рішення. Не кажучи вже про фінансування російських підприємств.