Рано чи пізно громадянам Російської Федерації доведеться визнати: ними керує банда військових злочинців і вбивць.
Президент Росії Володимир Путін підписав розпорядження, згідно з яким Росія відмовляється бути учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Отже, Москва не визнаватиме жодних висновків Міжнародного кримінального суду – зокрема, вчорашнього, що охарактеризував захоплення Криму як озброєний міжнародний конфлікт.
Римський статут був підписаний Російською Федерацією 13 вересня 2000 року. Володимир Путін уже декілька місяців був президентом країни, але в Кремлі ще тільки готувалися до агресії проти сусідніх країн та захоплення чужих територій. Можливість того, що країна, чиї жителі зрозуміли всю небезпеку збройного конфлікту та терору – тоді саме йшла кровопролитна війна в Чечні, – сама стане призвідником нових конфліктів, багатьом росіянам видавалася фантастичною.
Серед цих багатьох, імовірно, були й співробітники президентської адміністрації, ще не “зачищеної” Володимиром Путіним від соратників його попередника Бориса Єльцина. Не припускали, що Росія сама стане обвинуваченою, і в МЗС – його тоді очолював не «російський Ріббентроп” Сергій Лавров, а куди більш обережний у діях Ігор Іванов. Словом, Путін дав згоду підписати Римський статут – імовірно, не дуже розуміючи, що це таке.
Протверезіння до російських керівників прийшло тільки після Грузії. Як відомо, під час агресії проти цієї країни та окупації частини її території російські військові здійснили багато злочинів – аж до етнічних чисток грузинських сіл на території Південної Осетії та вбивств мирних мешканців. Міжнародний кримінальний суд саме розслідує зараз ці злочини.
А на черзі – Крим, Донбас. Скільки мотузочку не плети, а кінець їй буде. Рано чи пізно громадянам Російської Федерації доведеться визнати: ними керує банда військових злочинців і вбивць. І це буде не емоційна оцінка журналіста, а висновок Міжнародного кримінального суду.
Путін не хоче ратифікувати Римський статут, щоб уникнути відповідальності і не закінчити свої дні в камері Гаазького трибуналу, як його друг і соратник Слободан Мілошевич. Однак, відмовляючись від ратифікації, він розписується у власній причетності до військових злочинів – й у відповідальності самої Російської держави.
Бо якщо росіяни не скоювали злочинів, за які можуть підлягати відповідальності за Римським статутом, то чого вони тоді бояться?
