Усього за 18 років (1996-2013 рр.) обсяги експорту з Росії в Китай зросли вдесятеро, а обсяги імпорту з Китаю в Росію збільшилися в 50 разів.
Про це пише у своїй статті для ZN.UA академік НААН, директор Інституту стратегічних оцінок при Президентському фонді Леоніда Кучми «Україна» Павло Гайдуцький.
Якщо до 2005 р. сальдо торгівлі Росії з Китаєм було позитивним, то у 2010-2015 рр. – негативним і досить значним. Навіть більше, зазначає автор статті, торгівля Росії з Китаєм дуже непередбачувана. Так, за 2014-2016 рр. обсяги торгівлі Росії з Китаєм упали на стільки, як і з ЄС, хоча з боку Китаю жодних особливих санкцій не було.
Про загрозу сировинної монополізації торгівлі Росії з Китаєм свідчать структурні деформації, що склалися в їхній зовнішньоекономічній діяльності. Так, частка продукції обробних галузей в експорті в Росії хоч і була доволі низькою у 2000-2013 рр. (до санкцій), однак упала ще вдвічі, а в Китаї вона була досить високою й продовжувала зростати. Водночас у Росії частка продукції обробних галузей в експорті в сім разів менша, ніж у Китаї, який до того ж чимдалі більше перетворюється на головного партнера Росії.
«Нещодавно пролунала сенсаційна заява, що Москва планує залучити Китай до Євразійського союзу. Це може обернутися для Росії монополізацією Китаєм її зовнішньоекономічної діяльності. І проблема не тільки в обсягах, а й у структурних наслідках. Адже головною політикою Китаю є імпорт сировини та експорт готової продукції. Тому можна прогнозувати, що Росія стане основним експортером сировини в Китай та основним імпортером його готової продукції. Тобто вона стане сировинним придатком (колонією) для Китаю й територією збуту його готової продукції», – зазначає Гайдуцький.
Нагадаємо, в інституті Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» прогнозують скорочення російської економіки у 2016 р. на 1,5%.
«Останні статистичні дані свідчать про те, що в травні 2016 р. чаші віртуальних терезів, на яких може бути зважено рівень економічної активності, після деякого хитання та коливання схилилися все-таки на користь «збільшення рецесії», ніж на користь «завершення рецесії», – вважають економісти.
