І як Росія з її військовим бюджетом у $87.6 млрд витримає тиск військового катка, бюджет якого перевищує $1.023 трильйона? Чи розумів хто-небудь у Кремлі, чим закінчиться гра в понти?
Ми й не помітили, як випали в час, де немає «червоної риски», яку самі ж, не подумавши про наслідки, стерли. Рутиною стали обльоти російськими Сушками не тільки натівських літаків, а й американських есмінців, що видається чи то залякуванням, чи то грою – знущанням. Відповідь не забарилася, і ось уже рутиною стає західний ескорт російських літаків у просторі над Балтійським морем.
Минулого тижня натівські винищувачі піднімалися за тривогою п’ять (!) разів для супроводу російських військових літаків. І весь цей обмін аж ніяк не для демонстрації взаємної дружелюбності.
Кремль, зробивши висновок, що епоха Заходу завершилася, узявся посилено смикати за хвіст і вуса розніжене й зледащіле створення, яке ми називаємо ліберальною цивілізацією. Захід довго не реагував ані на дражнилки, ані на силовий шантаж, певно, сподіваючись, що Росію можна переконати поводитися пристойно. Західні лідери вважали, що ми працюємо в одній із ними системі понять. Яка наївність! Ці хлопці не зрозуміли, що терпіння та вмовляння в російській ментальності сприймаються як слабкість і невпевненість. Однак після кримсько-українського душу Захід прийшов до тями. НАТО, що агонізувало, почало – хоч і невпевнено – шукати відповідь на російський мачизм.
Щойно опублікована доповідь “Closing NATO’s Baltic Gap”, авторами якого стали колишні командувачі силами НАТО – Wesley Clark, Egon Ramms і Richard Shirreff, а також Juri Luik, колишній міністр закордонних справ та оборони Естонії, дає уявлення про еволюцію настроїв серед західних військово-політичних кіл щодо Росії. Давайте поглянемо на деякі тези доповіді.
– «Росія є загальним дестабілізуючим знаменником як на східному, так і на південному напрямках».
– Росія «продемонструвала здатність швидко пересувати численні сили через великі дистанції та підтримувати їх у бойовому стані тривалий час». Комплімент, звичайно!
– А ось НАТО, на думку авторів доповіді, поступається Росії у швидкості прийняття рішень. Командні структури НАТО на північному напрямку були ліквідовані.
Тільки одна третина американських сил є на задовільному рівні, і більшість їхніх керівників не мають досвіду ведення конвенціональних кампаній. У Європі американський контингент налічує 65 000 осіб, що менше, ніж чисельність поліцейських у Нью-Йорку. Для Великобританії буде проблемою зібрати навіть боєздатну бригаду. А про Німеччину й говорити немає чого – її армія в 170 000 осіб не готова до масштабних операцій. Список натівських проблем можна продовжити. Та й цього досить, щоб запитати: чому альянс на такій стадії розкладу став загрозою для Росії?!
Колишні командувачі, які тепер можуть сказати те, що хочуть, пропонують саміту НАТО, який незабаром відбудеться у Варшаві, перейти до стратегії жорсткого стримування Росії. Складається враження, що це ніяк не думка одинаків-маргіналів. Якщо навіть третина з їхніх пропозицій буде здійснена, ми вступимо в ситуацію силового протистояння із Заходом.
І як Росія з її військовим бюджетом у $87.6 млрд витримає тиск військового катка, бюджет якого перевищує $1.023 трильйона? Чи розумів хто-небудь у Кремлі, чим закінчиться гра в понти та дражнилки? Невже не вірили, що Захід може прокинутися? А тим часом зупинити цю військову махину дуже складно – і тому, що зачепили амбіції; і тому, що посилюється страх ліберальної спільноти перед тим, що Кремль викине, якщо його не зупинити; і тому, що почалося слиновиділення західного ВПК, що зачув здобич.
Нагадаємо, чим закінчилося наше військове протистояння із Заходом минулого разу – розпадом СРСР. Закон ненавмисних наслідків.
