Завершилися вибори в Німеччині, і з ними в Європі підійшов до кінця сезон безперервних політичних прикрощів. Настав час дій, які стануть адекватною відповіддю на потрясіння, викликані усіма минулими виборами.
Про це розповів Анатоль Калецкі, старший економіст і співголова Gavekal Драгономікс.
У минулому році Франс Тіммерманс, перший заступник голови Європейської комісії, назвав стан Європи “мультикризою”: Brexit, біженці, “антиліберальна демократія” в Угорщині та Польщі, неврегульована криза євро, а також геополітичні ризики, пов’язані з Дональдом Трампом і Володимиром Путіним. Всі ці проблеми кидають виклик “Європейському проекту”, що стартував 60 років тому з підписанням Римського договору.
Втім, кризи неминуче відкривають нові можливості. І мультикриза минулого року створила цілий комплекс можливостей. У європейських лідерів більше немає виправдань для бездіяльності, поки вони чекають чергового покарання виборцями.
Економічні реформи у Франції, німецькі тривоги з приводу біженців і євро, нові підходи до європейської інтеграції в Брюсселі, а також ознаки того, що Brexit буде відкладений на невизначений час або навіть повністю скасований, – все це відкриває нові можливості для приборкання небезпечних сил, пробуджених популістськими протестами минулого року. Однак для реалізації цих можливостей будуть потрібні чотири одночасних прориви, політичних і економічних, у всій Європі.
Франція зобов’язана зайнятися проблемою надлишкових державних витрат і регулювання. Німеччина зобов’язана переосмислити свою політику скорочення держвидатків і монетарну догму. Британії необхідно змінити ставлення до націоналізму та імміграції. А чиновники Євросоюзу повинні відмовитися від свого маніакального бажання втягнути все країн ЄС в “більш тісний союз”, якого багато громадян цих країн не хочуть.
Без одночасних проривів на всіх чотирьох фронтах прогрес за допомогою одного з окремих аспектів мультикризи важко уявити. Наприклад, для пом’якшення політики жорсткого скорочення держвидатків, натхненником якої є Німеччина, потрібні докази проведення економічної реформи у Франції; але французькі реформи стануть успішними лише за умови, що Німеччина погодиться на пом’якшення бюджетних правил і підтримку такої монетарної політики, яка вигідна більш слабким членам єврозони.
Аналогічним чином, можна уникнути Brexit або відкласти його на невизначений термін, якщо ЄС запропонує зрушити закінчення переговорного періоду за межі березня 2019 року і піде на певні помірні поступки в питаннях імміграції та соціальних допомог. Але європейські лідери будуть готові піти на такі поступки тільки за умови, якщо вони побачать явні свідчення готовності британських виборців поміняти свою думку про вихід країни з ЄС.