Чи народився, чи помер – спробуй ще доведи! Жителі окупованих територій, які не мають статусу переселенців, опинилися поза законом. Документи, видані загарбниками, Україна не визнає, а інших у людей з непідконтрольних територій і бути не може.
Україна не визнає будь-які документи, видані агресором на окупованих територіях. І в міжнародній практиці це нормально, кажуть експерти. Не нормально лише те, що для людей в окупації в Україні й досі не створили альтернативних адмінмеханізмів.
Так з лютого 2014-го до червня 2017-го, на загарбаних територіях експерти правової організації “СІМ” зафіксували більше 370 тисяч випадків народження або смерті. В Україні ж офіційно подають цифру в десять разів меншу – близько 31 тисячі записів. І в більшості випадків, ці відомості люди вносили через судові рішення.
Для держави Україна ми вважаємо, що це є дуже великою проблемою, тому що рано чи пізно постане питання для державних органів, а що робити з тими, хто не задокументований,
– сказав аналітик Центру правових та політичних досліджень “СІМ” Андрій Гнида.
Для українця класична процедура реєстрації смерті або народження проходить за один день і в одному місці – в органі реєстрації актів цивільного стану. Та якщо на ці права претендує людина з окупованої території – на неї чекає відмова.
Потім судова тяганина і лише якщо пощастить з рішенням, знову реєстрація в РАЦСі. І це в кращому випадку за кілька місяців. В Українській Гельсінській спілці говорять – це дискримінація. І готові відстоювати права українців, хоча ті й живуть на окупованих територіях.
Цю проблему міг би вирішити відповідний законопроект. Та за прогнозами експертів такий текст з’явиться не раніше весни цього року. Поки що на базі міністерства окупованих територій формують робочі групи, і рецепти вирішення проблеми лише обговорюють. Один із перспективних прийомів – це визнання змісту виданих агресором документів, а не сам документ.
Правозахисники наполягають, жителі окупованих територій не зрадники – а жертви російської агресії. І мирна Україна має створити всі умови, щоби ці люди якомога більше відчували український тил, а
не псевдо захист “руського міра”.