У відносинах української влади з адміністрацією Дональда Трампа стався значний прорив. Найбільша заслуга в цьому, звичайно ж, американських сенаторів, які ініціювали прийняття законопроекту про санкції щодо Росії.
Про це заявив журналіст Георгій Ерман.
Білий дім зараз намагається позбутися від будь-яких підозр у “особливій співпраці” з Кремлем. Ракетний удар по Сирії в квітні використовувався протягом двох місяців для пояснення того, що Трамп у конфліктах, де задіяні американські інтереси готовий підходити з позиції сили і не брати до уваги думку Москви. Можливо, знищення сирійського військового літака в неділю також є продовженням цього сценарію. Зараз, коли градус політичного протистояння в Вашингтоні після слухань в Конгресі за участю Комі виріс, в Білому домі використовували українську карту. Президенту Порошенко в цій ситуації неймовірно пощастило.
Історія із заявами співробітників НАБУ, які призвели до звільнення глави виборчого штабу Трампа Пола Манафорта в серпні 2016 року остаточно забута. Встановлено контакти з усіма провідними представниками американського керівництва -Трампом, віце-президентом Майклом Пенсом, главою Пентагону Джеймсом Меттісом, держсекретарем Рексом Тіллерсоном.
Білий дім запевнив у підтримці санкцій механізму, Держдепартамент зажадав від Росії виконання мінських угод, в Пентагоні пообіцяли подумати щодо зброї. Заяви символічні, без будь-яких конкретних зобов’язань. Проте після першої зустрічі Порошенка з Трампом, яка могла стати справжнім випробуванням для української зовнішньої політики, українське керівництво може полегшено зітхнути. А заяву Порошенка про те, що Трамп “безумовно не схожий на людину, у якого якісь особливі відносини” з Росією – як раз те, що потрібно було Білому Дому від цього візиту.
Зроблено лише перший скромний крок у налагодженні відносин з новою адміністрацією. Президенту України вдалося зустрітися з Трампом раніше керівника Росії і повідомити українську позицію з усіх ключових для неї питань. Заяви американського керівництва щодо Росії надалі будуть ще більш обережними, а надія Путіна на налагодження відносин з Трампом поступово перетворюється в пил. Крім того, з кожним новим успіхом в боротьбі з терористами ІГ в Сирії та Іраку, яких досягають курди або іракська армія, ідея співпраці США з Кремлем по боротьбі з тероризмом поступово втрачає будь-який сенс.