Розповім вам історію, яка, на перший погляд, не має відношення до будівництва Керченського моста, але є дуже показовою. Моя дача розташована на північ від Санкт-Петербурга, у Ленінградській області, у Приозерському районі, на березі озера Комсомольське (до 1948 року озеро називалося Кіімаярві, або Kiimajärvi по-фінськи). Це саме те озеро, на якому утворено тепер уже знаменитий на весь світ кооператив "Озеро". Чому я кажу "знаменитий на весь світ"?
Можете самі зайти і перевірити на державних сайтах Міністерства юстиції та Міністерства фінансів США, і ви побачите згадку про кооператив “Озеро” в багатьох документах, пов’язаних із санкціями проти путінського оточення, у зв’язку з анексією Криму та війною на Донбасі. Сам кооператив “Озеро”, звичайно ж, розташований на вкраденій у 1939 році у Фінляндії території – символічно? І зараз доступ на територію кооперативу “Озеро” закрито всупереч 27-й статті Земельного кодексу РФ – символічно двічі?
Так от, цей кооператив “Озеро” розташовано на південному березі озера Комсомольське, а моя дача – на північному березі. Озеро досить велике, нас розділяють 15 км води. Чому я так детально про це говорю? Можете відкрити карту Google і від Санкт-Петербурга провести лінію на північ, побачивши такі точки: Васкелово, Сосново, а далі, приблизно посередині між Лосєве та Приозерськом, – озеро Комсомольське.
З фінських часів Санкт-Петербург з’єднувався з Приозерськом (Кякисалми фінською і Стокгольм шведською) дуже мальовничою, але відносно вузькою й досить звивистою в усіх відношеннях, як праворуч-ліворуч, так і вгору-вниз, дорогою. За радянських часів вона називалася Приозерським шосе, з однією смугою в кожний бік.
Коли виник кооператив “Озеро” на південному березі оз. Комсомольське, ніяких нових доріг до цього місця не передбачалося. Потім до кооперативу “Озеро” потягнулися деякі інші пітерські та московські друзі Путіна, а також їхні численні родичі, і всі виявили, що легко й просто доїхати туди неможливо навіть з “мигалками”. Надто в п’ятницю ввечері туди і в неділю ввечері назад. Там дуже складно обігнати якусь вантажівку, що повільно іде. Спочатку всі думали, що через це Путін нарешті побудує гарну нову трасу. Однак на багато років ці надії були розбиті. Путін просто прилітав на прилеглий військовий аеродром у Громово, а всі решта змушені були їздити машинами, тиснучись у пробках і ламаючи підвіски на вибоях.
Зрештою вся ця путінська ОПГ вирішила побудувати трасу. Хоча це сталося ще 14 років тому, першу коротку ділянку відкрили лише 2010 року, шість років тому. Ця траса в народі називається “Новоприозерське шосе”, або, офіційно, автодорога А-121 “Сортавала”. Було знесено величезну кількість приватних будинків, знищено великі площі лісів, проте, цю трасу, дуже широку та швидкісну, схожу на автобани в Німеччині, почали будувати. Вона починається відразу від північної частини Санкт-Петербурзької кільцевої автодороги, яка називається “КАД”.
Так от, упродовж усіх цих років кипіла робота. Трасу вводили в експлуатацію частинами, увесь Карельський перешийок перерили, знищуючи додаткові масиви лісу в пошуках піску та гравію, потрібних для будівництва. На шосе часто доводилося стояти за якимись великими самоскидами, які цілими колонами возили цей пісок і каміння з нових шалених кар’єрів, у яких день і ніч працювали екскаватори, каменедробарки та самоскиди. Інформаційні плакати вздовж цієї траси говорили про те, що вона будується від Санкт-Петербурга через Приозерськ і далі на північ і північний схід, до міста в Карелії – Сортавала.
Та насправді зараз трасу довели тільки до двох важливих точок. Перша – так званий гірськолижний курорт “Ігора”, згадки про який ви знайдете як в абсолютно всіх “панамських паперах”, пов’язаних з Ролдугіним, так і в пресі, у статтях про весілля дочки Путіна Катерини Тихонової та сина друга Путіна з кооперативу “Озеро” пана Шамалова-молодшого, який у відносно юні роки став доларовим мультимільярдером. Буквально у 20-30 кілометрах звідти і розташований цей кооператив “Озеро”, що і є другою точкою.
Здавалося б, якщо стільки років будували й такими ділянками вводили в експлуатацію, може, будівництво триває в тому ж темпі? Відкрию вам великий секрет. Коли йшло будівництво, на трасі, як я вже сказав, їздили цілі колони вантажівок, висіли плакати “Росавтодору”. Я впевнений, що до цього будівництва, як і до будівництва Керченського моста, має відношення той самий Ротенберг. Точно так само, як і підряд на Керченський міст, це замовлення він виграв без будь-якого конкурсу? Але зараз будівництво цієї траси завмерло.
Знаю про це, бо їжджу там часто і не бачу жодних самоскидів. Я бачу, що роботи на кар’єрах практично зупинилися, будівництво не ведеться. Цю трасу доведено плюс-мінус до курорту “Ігора” та селища Сосново, звідки до кооперативу “Озеро” дуже близько. Вікіпедія лише говорить про те, що V черга, протяжністю 17,5 км, дійде до селища Лосєве до 2020 (!) року, а на решту ділянок до кордону Карелії ведеться (!) розробка (!!) проектної документації (!!!) . Яка вже там Сортавала!
Якщо вони для “своєї траси” не можуть грошей знайти на відрізок хоча б трохи далі кооперативу “Озеро”, точно так само вони, напевно, не зможуть добудувати Керченський міст. Якою буде доля цього будівництва – я, чесно кажучи, боюся передбачити.
Взагалі, уя ця історія з Керченською мостом, вона абсолютно вся від і до каламутна. Вона каламутна в юридичному полі, каламутна у фінансово-економічному обґрунтуванні, каламутна в технічному плані, і надто каламутна в тому, як його будують і як компанія Ротенберга отримала цей підряд поза конкурсом. Історія абсолютно каламутна в усіх аспектах. А коли проект такого масштабу є настільки каламутним, то, найімовірніше, каламутним буде й результат.
Будівництво цього моста мало коштувати бюджету спочатку 25, потім 50, потім 150, потім… 228 мільярдів рублів. Ця цифра порівнянна з кількістю свіжонадрукованих грошей для фінансування дефіциту бюджету цього року, починаючи із січня. З урахуванням травня-червня, думаю, вже надруковано близько 400 мільярдів рублів.
Надрукувати можна все що завгодно. Тільки це буде означати, що будівництво Керченського моста фінансується в сміховинний спосіб – шляхом загальнодержавної девальвації та інфляції, які є не чим іншим, як податком на бідних і середній клас. А пан Ротенберг може зрубати “належні йому гроші” і тут, і ще багато де. Адже він – друг народу і патріот Росії.
