Зміна диктатора - це завжди ослаблення і вікно можливостей. Нова «хунта» готова буде піти з Донбасу, але не з Криму.
Таку заяву зробив Андрій Піонтковський, публіцист, політолог.
Стратегія Путіна Донбасом змінилася кілька місяців тому, коли він зрозумів, що Київ ніколи не піде на “впихування” квазіреспублік назад до складу України. Що стосується заяв ватажків ЛНР і ДНР, то слід не на слова дивитися, а на дії. Тим більше, Плотницького і Захарченко, які часто ретранслюють не позиція Кремля, а позицію свого алкогольного отруєння.
Якщо ж оцінювати ситуацію на Донбасі по діям Кремля: визнання «паспортів» (так званих ДНР-ЛНР, -ред.), введення російського рубля, то справи йдуть на підвищення суб’єктності цієї території. Це не дійде до рівня формального визнання або анексії. Це буде така полуаннексія за аналогією з грузинськими «республіками». Мені здається, що це має влаштовувати Україну. Тому що загроза під тиском Франції та Німеччини знищити українську державу шляхом легітимації бандитів була набагато серйозніша.
Україна, зі свого боку, може оголосити ці території тимчасово окупованими. Україна не може звільнити їх силою, оскільки Путін буде необмежено підвищувати присутність російської армії. Але і Росія не зможе далі розширитися військовим шляхом. Обидві сторони повільно йдуть до однієї і тієї ж реальності. До падіння путінського режиму в Росії питання Донбасу залишиться замороженим.
Якщо взяти останні рішення київської влади з соціальних мереж (заборони ряду російських сайтів, – ред.) і Московському патріархату ( «церковні» закони Верховною Радою не були розглянуті, – ред.), то Україна робить правильні кроки. Адже соціальні мережі і гундяєвська церква – це інструменти агресивної війни. Важко уявити, щоб під час війни з Німеччиною в Росії діяли німецькі радіостанції.
Путін зазнав ряд зовнішньополітичних поразок: ідеологія «русского мира», «Новоросія» лопнули, різко погіршилися відносини з Заходом і будуть ще погіршуватися. Зараз створена комісія Конгресу США з розслідування не тільки російського втручання у вибори, але російської діяльності взагалі. Зараз в Росії обстановка класичного палацового перевороту. Вся путінська верхівка залежить від відносин із Заходом, вони прекрасно розуміють, що без зміни путінського бренду Захід на відновлення відносин не піде. Тому Путін 2018-й рік не переступить, або його вмовлять не йти (на президентські вибори, – ред.).
Але в зв’язку з цим не варто тішити себе ілюзіями, після відходу диктатора зазвичай до влади приходять такі ж мерзотники. А зміна диктатора – це завжди ослаблення і вікно можливостей. Нова «хунта» готова буде піти з Донбасу, але не з Криму. І Захід дивитиметься на це навіть якось доброзичливо. Якщо підуть без дурнів: виведуть війська, приберуть бандитів, то Захід більш серйозні санкції зніме, але анексію Криму ніколи не визнає. Ситуація буде така, як за радянських часів з Прибалтикою – Сполучені Штати не визнавали анексію цих країн Радянським Союзом.