«Джо Най, автор відомої концепції "soft power", з тривогою пише про те, що авторитаризм підкорює світ. І найбільш успішними й агресивними мачо, на його погляд, є Путін, Сі Цзіньпін та Ердоган. До яких, говорить Най, цілком може приєднатись "американський Муссоліні" - Трамп», - пише у Фейсбуці російський політолог Лілія Шевцова.
«Дійсно, замість очікуваної нової хвилі демократизації на сцену вийшов Анти-Ліберальний Інтернаціонал, у другій шерензі якого крокують (от яка іронія!) і деякі європейські лідери. Угорський прем’єр Орбан давно – й успішно- склав іспит з авторитаризму.
Причому російський президент грає роль спецназу в цій коаліції, намагаючись визначити, де “червона риска”, за яку Захід не дозволить перейти. І часто виявляється, що ця риска двозначна або розмита. За Путіним, оглядаючись, іде обачливіший Китайський лідер, який поки що напружує м’язи в Південно-Китайському морі; однак він явно готовий до більш ризикованої грі. А ось Ердоган зовсім знахабнів, ризикнувши шантажувати Меркель і вимагати від неї голову німецького журналіста, який його висміяв.
Вихід когорти мачо на авансцену цілком очікуваний – у політиці не буває порожнечі. Ослаблення Заходу стало запрошенням для неліберальних лідерів ризикнути перевірити, наскільки міцні нерви та м’язи у ворожого їм співтовариства.
І знов іронія в тому, що Захід почав втрачати драйв після перемоги над своїм ворогом та опонентом – СРСР і комунізмом. Епоха безтурботності та відмови від ідеології, віра в прагматизм та автоматизм прогресу деморалізували західну еліту й породили покоління лідерів-операторів, здатних натискати кнопки та грати в ситуативну політику. Але не готових до нових викликів, а надто до управління в період кризи. Епоха Аденауера і де Голля, Тетчер, Міттерана і Рейгана змінилася епохою сірих мишей. І якщо хто й згадає Камерона, Саркозі та Олланда, то як приклад антилідерства. А хто згадає лідерів ЄС, які добираються за принципом відсутності лідерських якостей? На полі залишилась одна Меркель, яка на своїх плечах тримає Європу та ще підміняє Обаму, у якого немає бажання займатися великою політикою.
Звичайно, мачо не могли уникнути спокуси заповнити паузу. І ось тут стався облом. Вони ж сподівалися на занепад Заходу. Замість цього вони розбудили Захід, вприснувши адреналін у зледащіле тіло ліберальної системи.
Західне суспільство почало пошук своєї формули сильного лідерства. Як попереджав старий Тойнбі, кожен виклик породжує відповідь. Цивілізації, які не можуть відповісти, помирають. Захід не готовий померти. А тому мачо припустилися стратегічної помилки. Вони запустили Закон ненавмисних наслідків.
Щоравда, поки ліберальний світ готує перезміну, можна покуражитися. Однак за кураж доведеться платити. Росія вже платить», – підсумувала експерт.
