Президент Польщі сказав, що Україна нагадує йому потопальника, який може затягти тебе під воду.
Про це пише колумніст, інвестиційний банкір Сергій Фурса. Далі — мовою оригіналу.
А мені потопальника нагадує президент Польщі. Якого понад усе хвилює результат виборів 15 жовтня. І він що сили намагається їх не програти.
Особливо після того, як його брати по партії, як виявилось, дуже активно заробляти на мігрантах, проти яких не менш активно виступає правляча партія. Ну так буває. Так колись одного угорського друга Орбана, який часто виступає з гомофобними заявами, спіймали на нелегальній гей-оргії у Брюселі під час ковіда.
В чому різниця між Україною і Польщею? Україна відстоює державні інтереси. У питанні зерна і іншої аграрної продукції. А вот президент Польщі змушує всю польську державу працювати на інтереси його партії. І це загострення в Україно-польських відносинах, яке, до речі, не змінює допомогу у війні і позицію Польщі щодо Росії, викликано виключно передвиборчим загостренням напередодні голосування 15 жовтня. І тут просто треба дочекатися завершення виборів і вести тоді нормальну розмову. Коли правляча партія в Польщі вже не буде тягнути на дно усіх разом із собою, або вигравши перегони, утворивши коаліцію, або пішовши в опозицію.
Українське зерно не заважає польським фермерам. Але вони використовують його фактор, щоб вибити собі більше грошенят. Грошенят, яких польські фермери не заробили через падіння цін на збіжжя на зерновому ринку. Яке так, сталося через повернення українського зерна на світовий ринок. Що, звісно, вплинуло і на ціни, по яким своє збіжжя можуть продати польські фермери. І польська влада йде їм назустріч, бо це їх електорат – консервативний сільський електорат консервативної правлячої партії. Це правляча партія Польщі потребує голосів під вибори. Як потопальник.
Нещодавно президент Албанії сказав дурницю. Він сказав, що шлях України до ЄС дуже швидкий через війну і цікаво, кому там у них на Західних Балканах треба напасти на кого, щоб і їх шлях прискорився. І я дуже позаздрив цій людині. Бо він не знає, що таке війна. І може жартувати на такі теми.
Не тільки українські політики можуть недолуго жартувати. Не тільки українські політики можуть помилятися чи діяти у власних інтересах. І коли це роблять інші, то не треба мовчати. Треба казати, хто тут потопальник. Насправді.