У магазині електроніки в Донецьку, який захопили проросійські бойовики, продавець Василь відмовився брати 100 гривень за налаштування інтернету на мобільному телефоні.
“Ми більше не приймаємо гривні, тільки рублі”, – сказав він, пояснивши, що таким є наказ ватажків проросійських бойовиків у місті.
Неподалік у Макіївці розмова з працівницею заводу Мариною підкреслює, як російські гроші стали валютою регіону де-факто. Металургійний комбінат, на якому вона працює, продовжує платити зарплату працівникам у національній валюті України.
“І ми швидко обмінюємо гроші на рублі, бо тут більше не можна нічого купити на гривні”, – говорить вона.
Про це сьогодні на сторінках Financial Times пише Роман Олеарчик, нагадуючи, що окуповані російськими силами два роки тому Донецьк, Луганськ і ще декілька міст навколо них не були анексовані Москвою, як Крим. Думки, чому сталося саме так, розділилися. Одні вважають, що російський наступ зупинили санкції Заходу, інші пояснюють це небажанням Москви брати на себе фінансування окупованого густонаселеного регіону з його сотнями тисяч пенсіонерів.
Однак через 25 років відтоді, як Україна відокремилася від СРСР, Донецьк став містом, яке щодалі більше ставало русифікованим – політично, економічно та соціально. Тому, на думку автора, відрив регіону від решти України тривав довго й поступово, крок за кроком.
Полиці місцевих супермаркетів були спустошені на піку конфлікту, що забрав життя 10 тисяч осіб. Тепер крамниці наповнюються російськими товарами. Москва відправила в захоплені міста російські підручники для шкіл, де тепер не вчать історію України. Зате діти тепер вчать російську версію минулого, яка прославляє еру СРСР. Російські ЗМІ та пропаганда бойовиків замінили українські телеканали. А місцеві інтернет-сайти реєструють під доменом RU, а не UA.
Автор зазначає, що в захоплених містах навіть розмовляти українською мовою, яка ще два роки тому тут була державною, тепер стало небезпечно, оскільки можна викликати підозри проросійських бойовиків. Автор зауважує, що прірва між Україною та захопленим бойовиками регіоном дедалі збільшується. І це значно ускладнить реінтеграцію Донецька та Луганська відповідно до Мінських угод, які зараз і так зайшли в глухий кут.
Гіршим є те, що якщо всі зусилля виконати Мінські угоди так і залишаться млявими, мешканці окупованих територій Донбасу можуть опинитися в такій самій ситуації, як люди в молдавському Придністров’ї або грузинських Абхазії та Південній Осетії, які теж підтримує Москва. Але всі ці території не інтегровані як належить у жодну з країн.
Автор зазначає, що гроші, які Росія видає проросійським бойовикам, ідуть на мізерні зарплати людям, які підтримують роботу комунальних господарств. Скільки місцевих підприємств платять податки так званим ДНР та ЛНР, невідомо.
Деякі заводи все ще працюють і платять зарплати працівникам. Але ціни на базові товари настільки підскочили, що зароблених грошей ні на що не вистачає. Ще одна гостра проблема виникла з документами. Ватажки бойовиків у Донецьку запевняють, що вони подорожують з паспортом так званої ДНР. У цей же час решта людей зберігають своє українське громадянство й українські автомобільні номери. Теоретично вони можуть подати заявку на російське громадянство, однак процес дуже складний і потребує часу.
“Я думаю, у нас велике майбутнє з Росією. Без Росії ми б не вижили”, – говорить 17-річний мешканець Донецька Діма Вєсов.
Разом з тим бої на лінії зіткнення не припиняються. І мешканці по обидва боки фронту по-різному оцінюють майбутнє регіону.
“Занадто багато крові пролилося. Мій чоловік, мій брат, батько – усі вони воювали. Подруга мами втратила ногу. Будинок мого кращого друга зруйновано. У нас багато друзів, які загинули. Як ми можемо далі жити разом у дружніх відносинах?” – каже працівниця заводу в Макіївці Марина.
Працівник магазину електроніки Василь теж не впевнений, що буде далі з його рідним регіоном.
“Я громадянин України, у мене український паспорт. У мене немає паспорта “ДНР” або Росії. Однак я не можу сказати, тут Україна, Росія чи якась “Донецька народна республіка”. Нам усім було краще до всього цього”, – каже він.
