Президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що позачергові вибори не змінять якості парламенту. До того ж в умовах війни й економічної кризи вони можуть призвести до падіння центральної влади.
Чи відбудуться позачергові парламентські вибори?
– Якщо теперішній хаос і безвладдя продовжаться, перевибори неминучі. Основні інститути влади втратили довіру громадян. Опитування показують, що рівень довіри в межах статистичної соціологічної похибки. У таких обставинах зазвичай здійснюється перезавантаження влади. Але в теперішніх умовах це не так просто.
Чи зможемо отримати якіснішу Верховну Раду?
Я не впевнений, що вибори можуть стати панацеєю і дадуть нову якість. Скільки б ви не перезавантажували свій комп’ютер, у ньому не з’явиться новий Windows. Залишиться стара версія. Потрібні не вибори, а переформатування влади. Треба скликати Конституційну асамблею, приймати нову конституцію, а вже потім проводити вибори на нових засадах.
Головна проблема – це дуалізм виконавчої влади. Вона у нас двоголова. Кабмін – виконавча влада, президент – також. Потрібно перейти або до парламентської форми правління, як у більшості країн Європи. Або до президентської моделі, як у США. У нас не було жодного прем’єра, який з часом би не вступав у конфлікт із президентом.
Цю зміну має зробити конституційна асамблея із представників народу, які потім вже не матимуть права займати посади. Вони мають виконати свою високу місію раз і назавжди. І піти.
Позачергові вибори хоч якусь позитивну роль зіграють?
– Зараз нічого не дадуть. Тим більше, якщо закон змінюватиметься напередодні виборів на користь партії влади.
Не минуло ще два роки, як ми обрали новий парламент. Він не те щоб не дав нової якості, він понизив її. Бо зросла кількість некомпетентних і непрофесійних депутатів. Які просто вишукують вигоди у Верховній Раді. І наступний парламент може бути ще гіршим. Ми бачимо, що перехідний парламент між УРСР і незалежною Україною був на голову вищий за теперішній, якщо враховувати компетентність і фаховість. Сьогоднішня Рада – це сплав хапуг, пройдисвітів і корупціонерів.
У президента, у його внутрішній боротьбі, взяло гору олігархічне начало.
У той же час ми не можемо дозволити собі нові вибори і політичні пристрасті під час війни. З урахуванням соціальних та економічних проблем вибори просто можуть бути вибухонебезпечні. На тлі безпорадності вищого керівництва країни влада на місцях може вирішувати проблеми на свій розсуд, виходячи з наявних ресурсів та ігноруючи центр. Україна може перетворитися на таку собі Сомалі.
Четвертий сценарій, окрім перевиборів, скликання Конституційної асамблеї і “сомалізації”, – це державний переворот і прихід так званої твердої руки. Але твердої руки просто нема. Збройні сили поки що не здатні цього зробити. Треба щоб вони були класом, який відчує, що він ущемлений.
Що чекає Україну у найближчі місяці?
– На жали прогноз невтішний. Нас очікує мляве животіння. Наш літак увійшов у зону турбулентності. Через це треба пройти. Автопілоту немає, а екіпаж, включаючи президента, прем’єра і спікера, смикають за штурвал всі одночасно. Панікувати не слід, бо можна впасти. Зараз головне завдання – це протистояння зовнішній агресії. Як на фронті, так і всередині країни.