Майже через чотири роки після початку Євромайдану в Україні все частіше можна почути, що ніякої революції так і не відбулося.
Про це розповів блогер Юрій Романенко.
І в Україні, і на Заході існує маса помилок щодо того, що Україна могла реально здійснити за 26 років незалежності. Розмови про те, що Україна була здатна повторити шлях Польщі, країн Балтії, Румунії чи Південної Кореї не відображають реальне розуміння стану українського суспільства в 1991 році і в наступні десятиліття, структуру економіки, роль партноменклатури в появі незалежної України, а також вплив Росії на політичні і економічні процеси.
Можна зафіксувати такі проміжні підсумки повільної української революції напередодні четвертої річниці Майдану.
Формально були задоволені базові вимоги євромайдану в 2013 році – підписана і заробила асоціація України з ЄС, отриманий безвізовий режим. Україна стала ближче до західного блоку держав, а з Росією знаходиться в стані конфлікту. Суттєво змінилося сприйняття Росії. Дослідження UIF в 2016 році показали, що 65% українців сприймає Росію як ворожу державу, а 75% ненавидять президента Росії Володимира Путіна. Однак, статус України нестійкий, оскільки США і Європа побоюються, що Київ може знову розвернутися до Москви в разі зміни політичного режиму. Крім того, значна частина європейської еліти побоюється поглиблення конфлікту з Росією через прагматичних інтересів своїх країн.
Не вирішені три базових конфлікту в Україні, які привели до краху режиму Януковича, описані вище в пункті 2. У наявності конфлікт чинного президента Порошенко з олігархами; наявний конфлікт між олігархами за залишки ресурсів; нарешті, залишився і навіть заглибився конфлікт між олігархами і середнім класом. Як наслідок, не відбулися демонополізація, деолігархізація, демократизація за які виступає міський середній клас, а половинчастість реформ не створює нову економічну базу швидше, ніж продаються залишки радянської спадщини. Тому 70% українців не вірять жодному з ключових політиків. Рейтинги топових політиків не перевищують 8-9%.
Внутрішня слабкість постмайданного політичного режиму Порошенко посилює залежність від зовнішнього впливу в умовах конфлікту з Росією. Спроби помірних західних політиків знайти компроміс з Володимиром Путіним можуть підірвати ситуацію в Україні, оскільки спроби Петра Порошенка піти на примирення з Росією під тиском Заходу буде використано політичними опонентами для тиску на президента і правлячої коаліції.
З іншого боку, слабкість режиму Порошенко відкриває шанс для нових еліт, які виросли з середовища міського середнього класу, які отримали досвід роботи в державних структурах, або воювали на сході України. Ці три роки були критично важливі для позбавлення від ілюзій щодо того, що собою представляє державу і суспільство в Україні.
Тільки зараз на 27-році незалежності України починають формуватися умови для процесу кристалізації нової ідеології модернізації та нових політичних лідерів на базі прозахідної орієнтації, прагматичною внутрішньої і зовнішньої політики, технократичних підходів в реалізації реформ, лібералізації економічної політики для залучення в економічну активність пасивних мільйонів.