ВСУ хоче, щоб суди нижчих інстанцій ставили на перше місце інтереси неповнолітніх.
Діти не повинні служити інструментом тиску батьків в ході шлюборозлучних процесів батьків або переділу майна. І суди нижчих інстанцій не повинні йти на поводу батька або матері, формально виконуючи чинне законодавство – відповідну правову позицію видав Верховний суд, розглядаючи справу №6-1945цс17.
«Головним пріоритетом для суду в суперечках батьків повинні стати інтереси самої дитини – такий висновок зробив ВСУ, і дав у правовій позиції відповідні вказівки судам нижчих інстанцій. Здорова позиція. Адже батьки нерідко вдаються до різного роду хитрощів, щоб маніпулювати колишнім коханим або закріпити права на те чи інше майно через своїх нащадків. Але так бути не повинно, і Верховний суд дав це зрозуміти. Дитина до 10 років, за чинним законодавством, має права жити з одним з батьків. Але якщо до цих пір він жив не з батьком, а з матір’ю і ходив поруч в школу. Те суду не можна потурати матері і своїм рішенням змушувати батька розмістити доньку чи сина на своїх квадратних метрах, якщо це суперечить інтересам неповнолітнього. У кожному разі потрібно розглядати всі нюанси справи, і виносити рішення на користь чада», – пояснив старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Історія справи №6-1945цс17 почалася з постанови Івано-Франківського міського суду, який зобов’язав батька поселити у себе дитину після розлучення батьків. Мати довела, що неповнолітній має право жити саме там. І, коли батько змінив замки, і не пустив чадо в свій будинок, він порушив його права. У той же час до цього малолітній син жив з матір’ю.