Такі політизовані "опитування" з українською тематикою, які проводить "Левада-центр" - безумовно, замовні. І результати їх - теж замовні.
Про це розповів російський опозіційній журналіст та громадський діяч Саша Сотник.
Соціологія при авторитарних режимах вмирає разом з незалежними ЗМІ, це треба розуміти. Тому “результат опитування” скоріше говорить не про настрої населення, а про наміри Кремля “плавно відповзати з території Донбасу”. Як то кажуть, “Путін спробував, але не вийшло”.
Населення Росії сприймається владою як витратний матеріал, як якась маса, яку запитують в останню чергу. Тим часом, саме населення близько до істерики.
З одного боку, воно продовжує наполегливо “не потикатися в політику”, тому що страшно; з іншого – його страшно дістало безгрошів’я і нестерпно дратує жахливий розрив між своїми доходами і доходами багатих, які всіляко демонструють фінансову “крутизну”. Цей “бенкет під час чуми” не може тривати вічно, і одного разу невдоволення мас все одно вирветься назовні в тій чи іншій формі.
Щодо “проблеми” ДНР “і” ЛНР “росіяни не думають вже нічого. Тобто – не хочуть думати. “Победобесний” запал зник, поступившись місцем апатії – що, власне, і прогнозувалося, зокрема, мною, півтора-два роки тому. Напрямок руху “громадського маятника” в сторону роздратування через відчуженість було позначено ще тоді. Етап “нєсознанку” пройшов, поступившись місцем етапу навмисного “забуття”. Воно виражається досить примітивно: “Нас там і так не було. А ті, хто був – пішли туди самі. Ми тут ні при чому, ми ніколи не лізли в політику, це – брудна справа. Ось хто цим займався – той нехай і відповідає … ”
Радянський інфантилізм і небажання нести відповідальність за злочини, які стали можливими завдяки громадському конформізму і, в кращому випадку, – мовчання – живильне середовище для політичних і військових авантюристів, що утримують владу в Росії. Цей урок теж треба засвоїти.
А грошей, дійсно, немає. Ні на Крим, ні на Донбас, ні на Сирію, ні на саму Росію. Грошей немає навіть на те, щоб надрукувати картки для малозабезпечених росіян. Скоро їх не залишиться і на москвичів. І населення це відчуває, як-то доживаючи останній “сьогоднішній день” в надії, що він якимось дивом триватиме трохи довше …