Припустимо, указ про позбавлення Михайла Саакашвілі громадянства все-таки був підписаний і навіть відправлений у відповідаючі за його виконання служби.
Таке припущення зробив журналіст Сергій Бережний.
Однак незабаром після цього керівництво АП прозріло, що робити було не варто. Раніше не прорахували, а тепер зрозуміли. І вирішили терміново дати задній хід. І для цього не просто слід від усього відхреститися, а повернути всю базу документів до попереднього стану. Щоб ні сліду. Без шуму і пилу. А те, що радник глави МВС Антон Геращенко вже встиг озвучити вкрай приємний для нього інсайд – так після спростування він сам буде винен, йому не вперше. У цьому випадку перші слова, які ми почуємо від президентської прес-служби, будуть “так нічого ж не було, ось, можете перевірити самі”.
Інший варіант: указ не був підписаний, він взагалі не пішов далі проекту. І справа взагалі не в ньому. Сталося щось дуже погане, але в зовсім інший рубриці. Саме через це погане щось довелося вводити глухий мораторій на спілкування з пресою. За збігом, мораторій наклався на замріяні зітхання депутата Мосійчука про денатуралізації його злого генія Саакашвілі. При такому розкладі все буде залежати від того, як швидко АП вдасться подолати невідому внутрішню кризу.
Третій варіант, який часто озвучували в соціальних мережах, і який виглядає найбільш ідіотським з усіх: це фейковий викид інформації для перевірки громадської реакції. Цій версії категорично суперечить повна і дуже вже тривала телефонна самоблокада Банкової – вона показує, що ситуація по-справжньому нештатна, а це створює для фейкового викиду дуже поганий фон. Через це викид може спрацювати як справжній детонатор, а інформаційна самоізоляція не дозволить можливій кризі оперативно розрулитись. Це дасть реактивному Саакашвілі відмінні козирі і підтримку, які у нього потім ще треба примудритися перебити, а Банкова придбає репутацію банди провокаторів, схильних до викиду фейків, причому не особливо в цій справі майстерних.
Четвертий варіант: ми маємо справу з артефактом інформаційного простору. Очікування, побоювання, адміністративні рефлекси, громадські дискусії, політичні заяви, щасливі і нещасливі випадковості, безвідповідальність, прагнення видавати бажане за дійсне і інші елементи і стихії раптово сплелися в загальну впевненість, що Порошенко такий указ уже підписав або ось-ось підпише. Тепер головне, щоб ця впевненість не породила сам указ.
Нарешті, ніколи не потрібно виключати найприродніші пояснення: ми маємо справу з раптовим і дуже помітним проявом чиєїсь дурості і некомпетентності. Варіанти втілень цієї некомпетентності практично нескінченні.