53% педагогів працюють з відчуттям постійної втоми, а 39% взагалі на межі виснаження.
Про це свідчать дані опитування “Психологічний портрет українського вчителя”.
Проєкт Прошколу провів опитування 550 педагогів з різних шкіл, аби дізнатися про психологічний стан педагогів та виявити проблеми, які впливають і на самих викладачів, і на дітей, і на процес освіти загалом.
Ми запитали освітян, чи бувають у них випадки панічних атак — і на жаль, 17% підтвердили, що таке з ними траплялося. Проте не все так печально, адже 19% вчителів відмітили, що відчувають ентузіазм та натхнення, у той час, як лише 6% — апатію.
На межі виснаження: сьогодні 39% українських учителів працюють з настроєм, який вони називають «негативним». А це значить, що майже кожен другий учитель не отримує задоволення від своєї роботи.
Брак мотивації — одна з ключових проблем школи. Під час опитування, вчителям запропонували описати свій стан за останні 30 днів. При чому, обирати можна було з кількох варіантів. Як виявилося, 53% педагогів працюють з відчуттям постійної втоми, а 39% взагалі на межі виснаження.
Ми запитали освітян, чи бувають у них випадки панічних атак — і на жаль, 17% підтвердили, що таке з ними траплялося. Проте не все так печально, адже 19% вчителів відмітили, що відчувають ентузіазм та натхнення, у той час, як лише 6% — апатію.
Ці дані аж ніяк не говорять, що українські вчителі страждають від своєї роботи, але цифри свідчать, що варто знайти метод мотивації та підтримки викладачів та школи. Адже платнею в 4600 гривень навряд чи можна надихнути на роботу, яка вимагає максимальної віддачі як емоційної, так і інтелектуальної.
«Сьогодні школа для молодого вчителя, це як дуже особливе хобі. Коли ти викладаєшся, але мало що з цього маєш, окрім задоволення від спілкування з дітьми. Доводиться працювати ще після роботи, аби якось утримувати сім’ю та мати, чим платити за квартиру», — Олег, учитель англійської мови в одній зі столичних шкіл.
Кожен четвертий учитель отримував погрози. На психологічний стан учителів впливають і умови праці, адже досі в деяких школах немає ані туалетів у приміщеннях, ані належного опалення. А про технічне та матеріальне забезпечення класів більшість лише мріють та продовжують купувати мікроскопи чи набори для фізики й хімії за власний кошт.
Інша причина в тому, що вчителі досі мають більше обов’язків, аніж здатні взяти на себе. Педагоги мусять брати участь у вихованні дітей, соціалізації, розвивати їх емоційний інтелект, розв’язувати конфлікти та часто — підтримувати та мотивувати дітлахів, яких називають «складними».
Як виявилося 49% викладачів щодня контактують із важкими дітьми — тими, які постійно провокують, порушують дисципліну, булять інших (а не рідко й самого вчителя), відмовляються вчитися — і це теж частина роботи. Але про те, як її виконувати без тиску та насилля, на жаль, знають далеко не всі. І не тому, що не хочуть, а тому — що цього необхідно вчитися у спеціалістів. А школа, як правло, не має коштів. Тому легко просто сказати, що «Якісь проблеми? Це ваша робота, ви маєте тримати дисципліну в класі».
«Ти мені нічого не зробиш» — цю фразу 17% учителів чують щонайменше раз на тиждень. Це можуть говорити і учні, і їх мами й тата. Як показало анонімне опитування, 22% учителів отримували погрози від батьків. І найчастіше, школа теж лишає педагогів із такими випадками сам на сам.
«Тато учениці просто кричав на мене посеред коридору, принижував, ображав і це тривало майже всю перерву, доки нарешті один з колег не викликав нашого охоронця.», — Тетяна, учителька біології та класний керівник однієї із районних шкіл
На жаль, як виявилося майже 94% учителів жодного разу не відвідували психолога, навіть шкільного. І це при тому, що 40% не знають, як стабілізувати свій емоційний стан. А валеріана – досі найпопулярніший препарат, який приймають педагоги.
На жаль, психологічний портрет учителя — це втомлена, роздратована людина, яка не має сили контролювати свої емоції та повинна щодня шукати джерело натхнення, не зважаючи на образи, докори та стоси роботи. А втома вчителя, у першу чергу, впливає на якість освіти наших дітей.