Дослідники NASA зафіксували витік тепла з північного полюса Енцелада, що свідчить про стабільний підземний океан. Вчені вважають, що саме там можуть існувати мікроорганізми, подібні до земних.
Пошук життя за межами Землі залишається однією з головних цілей сучасної науки, і серед небесних тіл, що можуть його приховувати, Енцелад – супутник Сатурна – посідає особливе місце. Нові результати місії Cassini від NASA відкрили додаткові докази того, що під товстим шаром криги цього супутника ховається стабільний підземний океан, повідомляє ЕКСПЕРТ.
Дані, отримані з апарата, виявили неочікуваний витік тепла в районі Північного полюса Енцелада. Це стало ключем до розуміння внутрішніх процесів небесного тіла. Виявилося, що океан під крижаною оболонкою може зберігати стабільну температуру протягом тривалого часу, що значно підвищує ймовірність існування життя. Хоча поверхня Енцелада виглядає холодною і мертвою, його прихований океан має необхідні хімічні складові – органічні сполуки, вуглекислий газ, солі та кремнезем. Тепер з’явилися й докази, що температура в цьому океані не зазнає різких коливань, створюючи сприятливе середовище для можливих мікроорганізмів.
Протягом тривалого часу вчені намагалися з’ясувати, чи зберігає супутник теплову рівновагу. Якби він втрачав більше енергії, ніж отримує, підземний океан давно б замерз. Навпаки, надлишкове тепло могло б призвести до плавлення крижаної кори. Енцелад, діаметром близько 500 кілометрів, нагрівається завдяки так званому припливному нагріванню – гравітаційна взаємодія із Сатурном стискає його надра, утворюючи тепло. Це джерело енергії не дає океану повністю перетворитися на лід.
Попередні дослідження зосереджувалися на Південному полюсі, де з тріщин, відомих як “тигрові смуги”, постійно викидаються струмені водяної пари. Однак визначити загальні втрати енергії для всієї планети було складно, тому нове дослідження звернуло увагу на Північний полюс, де холодні умови дозволили зафіксувати навіть незначні підвищення температури. Порівняння даних Cassini, зібраних у різні сезони, показало, що температура поверхні в полярному регіоні виявилася приблизно на 7 Кельвінів вищою, ніж передбачали моделі. Це свідчить про постійний витік внутрішнього тепла.
Розрахунки продемонстрували, що з північних областей супутник втрачає близько 46 міліватів енергії на квадратний метр, а разом із втратами з Південного полюса сумарна потужність сягає приблизно 54 гігавати. Цей показник майже ідеально відповідає кількості енергії, яку створює припливне нагрівання, що підтверджує стабільність теплового режиму Енцелада.
Такий баланс означає, що океан під кригою може залишатися рідким протягом мільйонів років – достатньо довго, щоб життя могло зародитися й розвинутися. Гідротермальна активність, підтверджена спостереженнями Cassini, створює умови, подібні до тих, що існують біля глибоководних джерел на Землі. Там, у повній темряві, живуть цілі екосистеми, які використовують хімічну енергію замість сонячного світла. Якщо подібні процеси відбуваються й на Енцеладі, цей крижаний супутник може стати першим місцем за межами Землі, де буде знайдено сліди позаземного життя.