Коли президент України Володимир Зеленський оголосив ініціативу «УЗ-3000», що передбачає безкоштовні поїздки залізницею на 3 000 км для кожного українця, замість позитивної реакції, ініціатива викликала низку звинувачень влади у популізмі.
Сама компанія згодом пояснила, що програма має розвантажити пікові сезони й залучити пасажирів у непікові періоди, використавши невикористані місця. Проте, критики продовжують наполягати на нереалістичної ідеї, зокрема, через високу збитковість пасажирських перевезень, дефіцит рухомого складу та великі борги “Укрзалізниці” в цілому.
Цей приклад дуже виражено ілюструє системні проблеми стратегічної УЗ, яка фактично залишилася сам на сам з кризою менеджменту, фінансовими труднощами, протистоянням з бізнесом, та, як наслідок, катастрофічним падінням усіх показників ефективності.
Уряд роками дистанціюється
Приклад останніх років засвідчує дивне дистанціювання профільного віцепремʼєр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеби від системної кризи одного з найбільш стратегічних підприємств України. Робити відповідний висновок дають принаймні наступні дані, що озвучуються і парламентаріями, і представниками самої УЗ, що залишаються без жодної реакції збоку виконавчої влади:
* УЗ й досі не має затвердженого фінплану на 2025-ий як і на 2026 роки,
* Стратегія розвитку компанії нібито є, проте залишається засекреченою і для бізнесу, і для громадськості
* УЗ 10 місяців працювала без Наглядової ради, а 11 – без її голови
* прибутки від вантажних перевезень компанії впали майже 2 млрд (за перше півріччя 2024 року), хоча доходи від цих перевезень зросли до 43 млрд грн
* операційні витрати УЗ при цьому безконтрольно зростають, зокрема, на 2,6 млрд грн до 4,6 млрд грн
* брак кваліфікованих кадрів – до 30%, а за деякими спеціальностями – до 50%
* брак коштів на компенсацію збитків за пасажирські перевезення до кінця поточного року сягне 26 млрд грн
* відсутність звітів про роботу Наглядової роби перед профільним комітету ВР, зокрема
* відсутність аудиту та аналізу ефективності менеджменту компанії, який переважно незмінний вже 4 роки поспіль тощо.
Ініціатива про 3000 км, так самого, наочно продемонструвала усунення Уряду та профільних його представників від проблем компанії. Про що в одному зі своїх дописів пише нардеп Ярослав Железняк, розкладаючи буквально на пальцях, відповідальних, які мали б “реагувати”:
“…Є Уряд, який як раз відповідає за виконавчу гілку влади, і може відмовити в реалізації рішення (про 3000 км, як приклад, – ред.);
В Уряді є Міністр фінансів, який може не надати дозвіл на видалення коштів на таку ідею. Або переконати, що їх немає/ краще інвестувати в щось інше;
Є Парламент, який може не надати гроші в Бюджеті або навіть заборонити своїм рішенням таку ідею;
Врешті решт, є Рахункова палата та ДАСУ, яки мають теж показати обʼєктивно чому це погана ідея…..
Але ( ) в нашому випадку жоден, жоден з цих запобіжників не те що не спрацює, а навіть теоретично навіть і не думає хоч якось виконати свою функцію. Просто буде робити вигляд свого існування, до речі, в більшості випадків, теж на гроші платників податків…”, – написав політик, який попередньо заявив, що буквально влітку урядовці говорили про колапс УЗ через брак коштів.
Свириденко та роль прем’єр-міністра України
З огляду на те що Юлія Свириденко очолила уряд воюючої країни тільки три з половиною місяці тому, то заглибитися в питання багатоступеневої кризи “Укрзалізниці” навряд чи, що вона мала час та можливість. Водночас оскільки саме КМУ є 100% власником компанії, то без її кадрових, політичних та комплексних рішень, порятунку компанії може просто не статися.
Відповідно, бізнес та суспільство наразі очікує від влади не стільки соціальних програм, як розв’язання комплексних проблем щодо фінансування УЗ, ревізії ефективності її непоновлюваного менеджменту, Наглядової ради (що мають мільйонні річні заробітні плати) та повернення зваженого контролю над державною компанією принаймні в умовах війни.
Якщо ж уряд продовжить ставитися до УЗ як до джерела іміджевих жестів, а не як до стратегічного активу, то компанія ризикує остаточно збанкрутіти. До цього, до речі, як кажуть представники ринку, УЗ нібито зумисно ведуть окремі представники з-поміж її управлінців – в межах політики роздержавлення. Та, хай там як, дозволити це робити сьогодні, означатиме тільки непоправні втрати для держави та її логістичної потужності в умовах повномасштабного вторгнення.