Для того щоб зрозуміти, що відбувається у світовій економіці сьогодні, можна озирнутися на 80 років назад. Так само, як і в 30-х роках минулого століття, компанії, які не хочуть платити, стримують зростання, відбувається падіння інфляційних очікувань і відступ від фіскальних стимулів, пише Bloomberg.
Спусковим механізмом, що привів до подібних змін в економіці, стала фінансова криза. Вона залишила після себе великі заборгованості та великі обсяги позикових коштів на тлі жорсткішання банківського регулювання, що, своєю чергою, сприяє загостренню дефляційного тиску. Аналітики Morgan Stanley зазначають, що поточна ситуація схожа на свого роду шок, який передував економічному спаду 1930-х років.
Економісти компанії кажуть про те, що нинішнє макроекономічне середовище має багато спільного із середовищем 1930-х років. Критична схожість між 30-ми роками минулого століття і кризою 2008 року полягає в тому, що фінансовий шок і відносно високі рівні заборгованостей змінили ставлення приватного сектора до ризиків і змусили його представників переглянути свої бюджети та баланси.
Як і 80 років тому, підсумком нинішньої кризи може стати тривалий період спаду. Основна небезпека полягає в тому, що центральні банки прагнуть швидше підняти відсоткові ставки, а уряди – урізати витрати. Подібні дії спричиняють ще глибше падіння.
За словами аналітиків, передчасне посилення політики в 1936-1937 рр. призвело до подвійного падіння економіки США і, як наслідок, до повторної рецесії та дефляції в 1938 році. Так само і зараз, оскільки зростання трохи відновилося, політики починають посилювати бюджетну політику, що вже спровокувало уповільнення темпів зростання в останні декілька кварталів.
Проте це стосується не всіх країн. Нещодавно Світовий банк знизив свій прогноз щодо зростання світової економіки, оскільки бізнес-витрати в країнах з розвиненою економікою знижуються, тоді як експортери сировинних товарів на ринках, що розвиваються, намагаються пристосуватися до низьких цін.
Світовий валовий внутрішній продукт, за прогнозами, зросте цього року на 2,4%. Цей показник не змінився порівняно з 2015 роком, однак знизився порівняно з показниками січня (2,9%).
Подібні припущення економістів провокують нові суперечки про те, як політика має реагувати на економічний спад. Одним із прикладів є США, де ініціатива Федерального резерву США (ФРС) про підняття відсоткових ставок уперше за 9 років викликала шквал критики та заперечень. Опоненти цієї пропозиції заявили, що такі підходи занадто рано застосовувати, враховуючи інфляційні прогнози. Колишній міністр фінансів США Лоуренс Саммерс зазначив, що ФРС не має підвищувати ставки доти, поки ситуація не покращиться.
У той же час уряди провідних світових економік пообіцяли в лютому, що стимулюватимуть попит. Однак центральні банки Австралії та Європи продовжували стимулювати зростання ослабленням грошово-кредитного регулювання.
Для того щоб уникнути нового спаду, урядам, на думку Morgan Stanley, потрібно активізувати фіскальну політику. Такий підхід можна застосувати тоді, коли грошово-кредитна політика проходить фазу адаптації. Корпоративний сектор почне залучати приватні інвестиції та підтримувати тим самим створення нових робочих місць і зростання доходів.
