Старший науковий співробітник Європейської ради міжнародних відносин (ECFR) Густав Грессель підготував звіт про хід реформ в Україні.
Звіт, підготовлений за сприяння посольства Швеції в Україні, автор представив широкій публіці в Києві в четвер, 6 жовтня.
У своїй роботі Грессель проаналізував хід системних реформ в Україні за останні два роки, а також роль, яку відіграють у цьому процесі європейські інститути, і зусилля української влади у їх реалізації. Аналітик приходить до висновку, що вже в кінці 2015 року стало зрозуміло – момент істини для реформ, який виник в Україні відразу після подій на Майдані, пройшов. «Старі звички у веденні політики повернулися, вікно можливостей для швидких і радикальних змін в Україні, схоже, закрилося», – вважає експерт.
На його думку, вина за затримку реформ частково лежить на президентові Порошенкові та екс-прем’єр-міністрові Яценюку. Чинний президент не поспішав з реформами правоохоронних органів і судової системи, а колишній глава українського уряду більше дбав про інтереси своїх партнерів в енергетичному секторі та великому бізнесі, – підкреслив Грессель.
«Однак, незважаючи на це, реформи в Україні – не безнадійна справа, а трансформація цієї країни на демократичну державу з ринковою економікою не приречена на провал», – заявив Грессель під час презентації звіту.
На його думку, прогрес перетворень в Україні безпосередньо пов’язаний зі ступенем тиску, який надає ЄС на український уряд. Проаналізувавши реформування всіх секторів економіки України, експерт вважає найбільш успішними зміни в оборонному, банківському та сільськогосподарському секторах, однак він різко критикує темпи судової та адміністративної реформ.
Євросоюз і його країни-члени надавали і надають українським реформам фінансову та експертну допомогу. Так, у 2014 році ЄС виділив 3,16 млрд євро, а в 2015-16 роках – 1,8 мільярда євро макрофінансової допомоги. Найбільшими донорами серед країн ЄС за минулий рік була Німеччина, яка виділила Україні 700 млн євро, Польща – 100 млн. Нині в Україні діє понад 400 програм ЄС та окремих країн-членів.
Однак, як зауважив посол Швеції в Україні Мартін Хагстром, який взяв участь у презентації звіту, європейським партнерам і донорам дуже важливо бачити в Україні людей, відданих реформам, особливо в регіонах. «Якщо таких партнерів немає, то неважливо, скільки грошей виділить ЄС, реформи все одно не спрацюють», – переконаний посол.
Євросоюз витратив багато зайвих дипломатичних зусиль на мінський процес, замість того щоб направити їх на українську владу. «Мінський процес – це лише інструмент для підтримки діалогу між ворогуючими сторонами, але це не чітка дорожня карта для пошуку мирного рішення конфлікту на сході України», – підкреслив Грессель.
У звіті також автор згадує про те, що в деяких країнах ЄС спостерігається так звана « втома від України. Проте координаційний радник делегації ЄС в Україні Ендрю Хілл, який також був присутній на заході, запевнив, що для Євросоюзу, і для більшості його держав-членів Україна продовжує залишатися на перших сторінках порядку денного. «У ЄС ніхто не забуває про свої зобов’язання перед Україною», – запевнив він.
Але навіть при потужній підтримці Брюсселя і активній роботі команди відданих реформаторів процес модернізації України буде довгостроковим проектом, вважає Грессель. Причини цього – зарегульованість, хаотичний розподіл ресурсів, дублювання повноважень, а також надмірні пільги для державних службовців. «ЄС слід запастися терпінням і силами, оскільки процес реформ в Україні триватиме щонайменше десять років», – прогнозує експерт.