Швидка реакція іноземних компаній на розв'язану Путіним агресивну війну в Україні змінилася тривалим пошуком можливостей для більш-менш нормального відходу з російського ринку, а потім цей процес майже зупинився.
Частково це пов’язано з перепонами, які чинить російський уряд закордонним компаніям. Але багато хто залишається в тому числі тому, що побудували в Росії великий бізнес, який до того ж добре окупається в результаті пожвавлення в економіці.
Настрої помітно змінилися, сказав Financial Times топ-менеджер, який працює із західними компаніями у Росії. Якщо в перші тижні після початку війни багато компаній залишали ринок з моральних міркувань, то зараз розмірковують, чи варто взагалі залишати країну, каже він: «Чи хочете ви йти? Деякі з цих компаній побудували чотири-п’ять заводів, вони не збираються продавати їх з 90% знижкою».
Подібну позицію поділяють навіть західні інвестори. Відомий інвестор-активіст, співзасновник хедж-фонду Trian Partners мільярдер Нельсон Пелтц, зажадав від виробника споживчих продуктів Unilever, до ради директорів якого входить, не покидати Росію, коли компанія шукала способи зробити це. Конкуренти, такі як Procter & Gamble та Colgate-Palmolive, продовжують працювати, зазначив Пелтц у розмові з FT: “Якщо ми вийдемо з Росії, то вона забере собі наші бренди. Не думаю, що це гарна угода. Якого біса ми повинні [піти]?”
З початку війни до 5 травня Росію залишили 387 компаній, ще 1223 скоротили бізнес, за підрахунками Київської школи економіки. Однак решта 2173 продовжує його вести. Серед останніх можуть бути навіть ті, хто спочатку оголосив про звільнення. Серед них є багато споживчих компаній. Наприклад, британська Reckitt Benckiser, що випускає побутову хімію під такими брендами, як Vanish, Cillit Bang, Tiret, у квітні 2022 р. оголосила, що «почала процес передачі власності свого російського бізнесу», проте згодом новий гендиректор Кріс Ліхт змінив підхід. «Ми продовжуємо вивчати різні варіанти, але ситуація стала більшою, а не менш складною», – сказав він FT у квітні. Спочатку, за словами Ліхта, йшлося про те, чи має компанія залишатися і продовжувати сплачувати податки до бюджету країни, що веде війну, тепер же в обговореннях з’явилося «більше нюансів».
Продавець косметичних засобів Avon Products розпочала процес продажу бізнесу, але отримані пропозиції її не влаштували. Тому компанія продовжила роботу, заявивши: «Понад 135 років Avon стояла на боці жінок, де б у світі вони не знаходилися і незалежно від їхньої етнічної приналежності, національності, віку та релігії».
PepsiCo пояснила продовження роботи “гуманітарними аспектами” бізнесу, в якому до того ж зайнято 20 000 осіб та ще 40 000 залежать від нього опосередковано, займаючись постачанням сільськогосподарської продукції. Coca-Cola перестала постачати в Росію свій сироп для прохолодних напоїв, але цим зайнялася Coca-Cola Hellenic, що працює в Східній Європі, в якій американській компанії належить 21%.
Зростання зарплат, пов’язане з нарощуванням виробництва у ВПК, високими виплатами з бюджету військовим, їхнім сім’ям та співробітникам силових органів, а також нестачею працівників призвели до збільшення споживчих витрат. Це робить Росію привабливішою для західних компаній, каже Олександра Прокопенко, науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії. Щоправда, множаться приклади відібрання власності. Так, данська Carlsberg втратила «Балтику» і веде тепер судовий позов, кінця якого не видно. Але якщо іноземні компанії «вважають ризик націоналізації керованим, то чому б не залишитися», запитує Прокопенко.
В особливо складному становищі виявилися банки. Європейські регулятори вимагають від італійського Unicredit та австрійського Raiffesen Bank якнайшвидшого відходу з Росії, а Мінфін США навіть загрожує останньому санкціями за продовження роботи. Але банки, що помітно скоротили операції, не можуть вивести з Росії гроші (а у Raiffesen, наприклад, російський підрозділ приносить більше прибутку, ніж решта разом узятих) і домовитися про продаж. У Unicredit також з’явилися судові проблеми: у середині травня суд наклав арешт на його майно на суму 462,7 млн. євро за позовом компанії «Русхімальянс».
Після серії швидких угод, коли на початку війни Societe Generale, наприклад, продав Росбанк за 1 євро, McDonald’s знайшов покупця на бізнес серед своїх франчайзі, а автоконцерни фактично покинули збудовані в Росії заводи, організувати вихід із ринку стало значно складніше. На виведення грошей із країни також потрібна згода влади, а список покупців, готових навіть у цій ситуації запропонувати більш-менш адекватні умови і яких треба погоджувати з чиновниками, невеликий.