Включення заступника генерального прокурора Дмитра Вербицького до групи Офісу президента з питань допомоги у вирішенні проблем бізнесу є “підставою” для глави держави через сумнівну репутацію силовика.
Таку думку у блозі висловив правозахисник Юрій Гончаренко. За його словами, бізнес не розуміє, як куратор БЕБ, який сам міг стояти за діями цього органу щодо тиску на підприємців, може домогти вирішити проблеми, повідомляє видання Delo.ua
Раніше видання Forbes повідомило, що влада хоче створити майданчик для діалогу з бізнесом. В групу для діалогу на базі Офісу президента увійшли перша віце-прем’єрка Юлія Свириденко, заступник голови ОП з економічних питань Ростислав Шурма та заступник генпрокурора, відповідальний за нагляд за силовими органами, Дмитро Вербицький. Вони мають зустрічатися з підприємцями і вислуховувати їхні проблеми.
Гончаренко вважає, що попри загальний позитив ідеї, ця ініціатива виглядає як окозамилювання. Передусім – через представників влади, яких делегували для діалогу. Головною проблемою він вважає Дмитра Вербицького, який “має дуже неоднозначну репутацію, пов’язану саме з тиском на бізнес, передусім, в його рідному регіоні – на Одещині, де він довгий час працював заступником обласного прокурора”.
“Як свідчать джерела з Одещини, саме Вербицький здатний ефективно “спрямувати” надходження від економічних тем. Мистецтво збирання прокурорськими бджолами корупційного нектару — дуже непроста праця, що потребує відповідних вмінь і навичок. І якщо для збору одного кілограму меду бджолі потрібно принести 120–150 тисяч нош нектару, то “успішний” прокурор може принести мільйон умовних одиниць із одного кейсу про “захист інвестицій”. Але не будемо квапити події, що коли цього разу ми помиляємось”, – писало про призначення Вербицького до Офісу генпрокурора авторитетне видання “Дзеркало тижня”.
Автор відзначає, що в інших медіа згадуються і земельні зловживання через незаконний тиск на бізнес, і нібито допомога колишньому власнику збанкрутілого одеського Імексбанку у несплаті державі понад 8 мільярдів гривень збитків, і навіть фігурування в кримінальній справі НАБУ про зловживання прокурора області Сергія Костенка через нібито його зв’язки з місцевим міні-олігархом Борисом Кауфманом.
“Серед іншого, Вербицькому приписували зв’язки зі скандальним київським прокурором Олегом Кіпером, який нині є головою Одеської військової адміністрації. Як подейкують – не без протекції Вербицького. Людиною заступника генпрокурора називали і попереднього одеського військового губернатора Максима Марченка”, – пише Гончаренко.
За його словами, підприємці, які розраховували на реальну допомогу від Офісу, а не на чергове “потьомкінське село”, в кулуарних розмовах говорять, що багато “наїздів” на бізнес з боку БЕБ здійснювалися за безпосереднього процесуального керівництва Вербицького або підконтрольних йому департаментів в Офісі генпрокурора.
“Жалітися на діяльність свавільного органу його куратору, який і регулює градус цього свавілля – це все одно, що самостійно запропонувати катові загострити сокиру або підлаштувати мотузку на шибениці. Якщо Свириденко і Шурма – це статисти, які ні на що не впливають у взаємодії з правоохоронцями, і можуть хіба що скрушно похитати головами, то Вербицький в цій “комісії” – це конкретна підстава для президента, оскільки він взагалі не зацікавлений в зменшенні проблем бізнесу”, – цитує автор приватну розмову з крупним підприємцем, якого нібито вже запросили на аудієнцію на Банкову.
На думку експерта, підприємці, які бачать, що їхні проблеми нікуди не зникають, а “діалог” відбувається виключно “для галочки”, рано чи пізно ухвалять рішення або про повний перехід в тіньовий сектор, або про згортання інвестицій в Україні.
“Очевидно, що це не той результат, на який розраховує президент і українське суспільство. Тож ті, хто підставив главу держави з ідеєю окозамилювальної “трійки” мають бути відсторонені від своїх обов’язків, і влада має запропонувати реальний, чесний, прозорий діалог з підприємцями, без “смотрящих”, “рішал”, “понятійних домовленостей” і кулуарних забаганок корупціонерів з минулого”, – резюмує автор.