В Україні знову міняють правила житлово-комунальної "гри": прийнято новий відповідний законопроект. Що він реформує і обіцяє українцям?
Головна ідея реформи житлово-комунального господарства, що її українські чиновники намагаються провести вже не один рік, полягає в тому, щоб позбавити державу від відповідальності за житловий фонд. Ще у 2009 році Верховна Рада у вигляді закону ухвалила програму, за якою до 1 січня 2015 року мали бути створені створення ОСББ в 70% житлового фонду, і управляючі компанії (замість ЖЕКів) — у 80% будинків.
Як пояснив у коментарі сайту “24” директор Інституту міста Олекандр Сергієнко, реалії такі, що замість 45,5 тисяч ОСББ народилося лише 16,5 тисяч (25% житлового фонду), про кількість управляючих компаній взагалі нема жодних офіційних відомостей. У Києві, найбагатшому місті країни, в 12,5 тисяч багатоквартирних будинків аж 385 ОСББ. Разом з будинками ЖБК (911 одиниць) вони охоплюють лише 1/10 жилфонду і мають просто безліч проблем: з реєстрацією, землевідведенням, природними монополіями тощо.
Але державні управителі ідею “оесбібізму” у спокої не залишили. І законом 417 “Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку” визначили кінцевий термін створення чи нестворення ОСББ — 1 липня 2016 року. А далі – створили той самий проект Закону про житлово-комунальні послуги, який має на меті передати повноваження за доглядом за багатоквартирними будинками управителям, та пояснює, що це за “гравці”. Сергієнко називає його “проектом житлово-комунального кріпацтва”.
Які нововведення?
Кожна громада багатоквартирного будинку має визначитись із тим, кому довірити управління будинком. Це може бути як діючий ЖЕК, який уже обслуговує будинок – якщо його робота влаштовує мешканців. Або мешканці можуть об’єднатися у ОСББ і довірити йому управляти своїм житлом і обслуговувати його. Або ж можна найняти іншого управителя — компанію, яка спеціалізується на подібній діяльності. Причому, якщо мешканці до 1 липня нічого не вирішать, то місцева влада матиме право призначити управителя на власний розсуд. Щоправда, навіть на рівні столиці поки що не існує списку підприємств і організацій, з яких можна вибрати собі управителя.
Головні моменти:
– замість трьох послуг — утримання будинків та прибудинкових територій, управління будинками, ремонт приміщень, будинків і споруд, вводиться одна житлова послуга – управління будинком;
– право на надання житлової послуги отримують управителі. У тому числі – право формування тарифів.
Відповідальність сторін
За словами одного з ініціаторів законопроекту про ЖКП Альони Бабак, головний позитив законопроекту, що мешканці самі зможуть визначатись, кому довірити управління своїм багатоквартирним будинком. З іншого боку, на чому зауважують експерти — на надавачів послуг з управляння будинком покладаються досить серйозні функції, при цьому не висувається жодних вимог до їхньої кваліфікації, і чітко не окреслена їхня відповідальність.
Ніяких умов, за якими працюватимуть управителі, не прописано. Це мала би бути низка підзаконних актів, вимоги до управителя, типовий договір, штрафні санкції тощо. А у законопроекті зі штрафних санкцій лише те, що управитель повинен страхувати свою відповідальність. Це відсіче дрібних господарників, професійних управителів, які займаються утриманням ОСББ, а лише великі будівельні компанії будуть створювати свої “кишенькові” управляючі компанії і зможуть страхувати,
— пояснив Сергієнко.
Керівник “Управлінської компанії спілки власників житла України” Ольга Пальчикова-Козуб у коментарі сайту “24” також висловила переконання, що такий підхід до відповідальності управителів створює всі умови для монополізації сфери ЖКП.
Управлінські компанії не ліквідували, а реорганізували. У результаті – там сидять ті ж,
— уточнила вона.
Більше того — у законопроекті про ЖКП неявно прописано, що держава тепер знімає з себе відповідальність, і не буде проводити капітальний ремонт будинків.
Там так і написано, що управитель за окремим договором може проводити капітальний ремонт за кошти мешканців житлового будинку, — відзначив Сергієнко.
Про ціни і тарифи
Законопроектом вводяться два нових тарифи: плата за “послугу управління” та “плата за клієнтське обслуговування”, останнє — додатковий платіж до всіх комунальних послуг. Плата за послугу управління — також йде окремо від плати за власне утримання будинку та навколишньої території. Крім того, якщо управитель від лиця мешканців укладатиме договори з водоканалом чи теплокомуненерго, він отримуватиме “комісійну винагороду”, і не разово, а постійно: вона включається до ціни за послугу управління.
Закон “Про особливості здійснення права власності…” встановив, що вартість послуги управління встановлюється за згодою сторін, себто — за участю мешканців. Проект закону про ЖКГ вносить суттєве доповнення.. Тепер тариф на обслуговування “визначається на рівні ціни, запропонованої у конкурсній пропозиції переможцем конкурсу”. Сергієнко наголошує, що навряд чи пропозиції будуть у межах розумного. Доведеться, умовно кажучи, обирати між тарифом 100 і 101 гривня за квадратний метр.
При цьому нардеп Бабак вбачає вихід із ситуації у договорі з управителем: має бути обов’язково наявним і кошторис, де буде чітко прописано, які саме послуги надаватиме управитель, їх періодичність, обсяг і ціна. Питання можна легко вирішити, якщо отримувач послуги, тобто, громада будинку, у договорі чітко вкаже, що не платитиме за послуги поза кошторисом. Але, нагадаємо, ніяких підзаконних актів як то типові договори і зразки хоч якихось кошторисів, поки не розроблено.
На погляд експертів, законопроект про ЖКП виглядає як намагання дотиснути мешканців багатоквартирних будинків. Це ефемерна конструкція, яку намагаються одягнути на реальність. А ніяких конкретних механізмів, які б дозволили ефективно утримувати на житло – немає, — підсумував Сергієнко.
Однак і скептики, і оптимісти погоджуються, що житлово-комунальні відносини таки зазнають змін. Пристосовуватися доведеться усім учасникам. Як саме — покаже час.