За оцінкою одного з експертів, опитаних Forbes, ризик ядерної війни високий, і на так званому “Годиннику Судного дня” вже менш ніж півтори хвилини до опівночі (північ – символ можливого моменту ядерного катаклізму), тож наразі актуальна тема укриттів.
УНІАН вирішив розібратися, скільки людей може бути в бункері за умов відсутності сонячного світла, які взагалі бувають види укриттів і як довго там необхідно бути у разі використання ядерної зброї.
Насамперед, потрібно розуміти, що наслідки такого вибуху залежать від потужності боєголовки. Чим потужнішим буде заряд, тим сильніша виникне вибухова хвиля, яка здатна зруйнувати споруди, розташовані на відстані кілометрів від епіцентру, а первинне радіаційне випромінювання може бути смертельним. Крім того, можливе таке потужне теплове випромінювання, через яке навіть на великій відстані у людей можуть виникнути опіки.
Важливо розуміти, скільки можна жити в бомбосховищі, бо наслідки ядерного вибуху можуть бути й довгостроковими – у грибоподібній хмарі, що утворюється після вибуху, є радіоактивні частинки, і вони випадають на землю у вигляді радіоактивних опадів, через що на відстані багатьох кілометрів можуть забруднитися і повітря, і вода, і ґрунт.
Як укриття використовують:
Скільки людей може поміститися в бункері, точно сказати не можна, оскільки все залежить від площі захисної споруди. Якщо площа укриття невелика, то тривале перебування в ній великої кількості людей може спричиняти не тільки фізіологічні, а й психологічні проблеми. Під час перебування в замкненому приміщенні у людей загострюється тривога та стрес, можлива депресія.
Тому краще, коли є простір, у якому люди можуть відпочити, наприклад, пограти у щось або послухати музику. Завдяки таким заняттям атмосфера в укритті стане кращою.
У разі поодинокого ядерного вибуху малої потужності (0,1 – 10 кілотонн) люди, які опинилися в поганому укритті, мають залишатися в ньому не більш як пів години після детонації та перейти до кращого бункера, якщо він є поблизу (у межах 5 хвилин), йдеться у статті американського вченого Майкла Б. Діллона, яку публікувала The Royal Society. Тобто йдеться виключно про перехід із поганого укриття в краще, якщо це можливо.
Експерти зазначають, що найважливіший період перебування в бункері – перші два тижні після вибуху. Через 14 днів інтенсивність радіоактивного випромінювання значно знижується, але рівень радіації може залишатися небезпечним.
Є загроза того, що і повітря, і земля, і вода будуть сильно забруднені, тому вихід із бункера без захисту може бути небезпечним. Рівень забруднення залежить від того, наскільки далеко був епіцентр ядерного вибуху. Від цього фактора загалом залежать шанси на виживання – якщо вибух був дуже близько, то, на думку експертів, найімовірніше, виживуть ті, хто був у військовому бункері.
Найголовніше, що має бути в бункері, – достатній запас чистої води. Без неї людина в середньому може жити від 3 до 7 днів (усе залежить від погодних умов). А ось без їжі є шанс прожити кілька тижнів і навіть більше (тривалість виживання, зокрема, залежить від стану здоров’я та кількості підшкірного жиру).
Науковці з’ясували, що люди під час життя в бункері можуть орієнтуватися на свій внутрішній біологічний годинник і завдяки йому підтримувати циркадні ритми (періоди неспання і сну) протягом тижнів чи місяців, пише Britannica. Тобто люди інтуїтивно самі вирішують, коли не спати, а коли спати.
Без сонячного проміння в шкірі людини не синтезується вітамін D, але його можна отримувати з їжею або завдяки опроміненню медичними ультрафіолетовими лампами, наголошується в статті, розміщеній у Nature. Цей вітамін також є в деяких продуктах тривалого зберігання, наприклад, у консервованій печінці тріски.
Через дефіцит цього вітаміну людині не загрожує швидка смерть, проте в довгостроковій перспективі можливі, зокрема, м’язова слабкість і підвищена крихкість кісток, оскільки без цього вітаміну організм гірше засвоює кальцій і фосфор, зазначається в матеріалі вчених, який опублікував ScienceDirect.