У квітні 1815 року індонезійський вулкан Тамбора спричинив найпотужніше виверження з усіх задокументованих в історії людства та фактично занурив Землю у затяжну «вулканічну зиму».
Про це повідомило видання Iflscience.
Стратовулкан на острові Сумбава в Зондській дузі вибухнув із силою 7 за шкалою вулканічної вибуховості — рівнем, притаманним супервулканічним подіям.
Гора Тамбора вивергалася кілька років поспіль, однак саме 10–11 квітня сталася серія руйнівних вибухів, під час яких у повітря піднялося понад 150 кубічних кілометрів попелу та пірокластичного матеріалу. Потоки розпечених мас зносили все на своєму шляху й досягали моря, спричиняючи цунамі та знищуючи цілі поселення. Загалом ця подія забрала життя щонайменше 60–70 тисяч людей.
Наслідки катастрофи не обмежилися Індонезією. Близько 60 мегатонн сірки, що потрапили до стратосфери, утворили аерозольний екран, який частково блокував сонячне світло. Це призвело до різкого глобального похолодання на кілька градусів. Уже в 1816 році Північна півкуля пережила «рік без літа»: у Нью-Йорку в червні випав сніг, водойми Пенсільванії лишалися замерзлими в липні, Європу накрили тривалі дощі, а в Азії зміни монсунів спричинили посухи.
Кліматичний шок призвів до хвилі неврожаїв, голоду та хвороб, що посилило загальну кризу. Виверження Тамбори стало одним із найяскравіших доказів того, наскільки масштабно вулкани здатні впливати на життя на Землі.