У печері графства Камбрія археологи виявили останки дитини, які датуються приблизно 11 тисячами років. За даними видання Interesting Engineering, це найдавніші відомі людські рештки на півночі Британії.
Дівчинку, якій дали ім’я Ossick Lass («дівчина з Урсвіка» місцевим діалектом), визнано найстарішим підтвердженим жіночим дитячим похованням у регіоні. Генетичний аналіз дозволив не лише встановити вік останків, а й достовірно визначити стать — що для такого давнього матеріалу трапляється вкрай рідко.
На момент смерті дитині було приблизно від 2,5 до 3,5 років. Її поховали в період раннього мезоліту — невдовзі після завершення останнього льодовикового періоду.
Це відкриття відсунуло хронологію найдавніших поховань у регіоні ще на тисячу років: раніше найстаріші рештки датували приблизно 10 тисячами років.
Окрім кісток дитини, у печері виявили:
Остеологічний аналіз свідчить про присутність щонайменше восьми осіб. Радіовуглецеве датування показало, що печеру використовували для поховань протягом кількох історичних періодів — від мезоліту до раннього неоліту та бронзової доби.
Через суворі кліматичні умови льодовикової епохи на півночі Англії ранні поховання майже не збереглися. Саме тому відкриття має особливе значення: воно підтверджує безперервну людську присутність у регіоні після відступу льодовиків.
Дослідження також демонструє культурну спадковість: людей у цій печері ховали протягом тисячоліть, обережно не руйнуючи попередні поховання. Це свідчить про сталі поховальні традиції, що пережили масштабні міграції та кліматичні зміни.
Науковці зазначають, що Ossick Lass суттєво розширює уявлення про роль печер у доісторичному голоцені. Тепер північна та західна Англія розглядаються як частина ширшої європейської традиції поховання людей у печерах разом із супровідними артефактами.
Історія маленької дівчинки, яка прожила лише кілька років, але «повернулася» до науки через 11 тисячоліть, стала ключем до нового розуміння ранньої історії Британських островів.