Астрономи, схоже, розгадали таємницю того, як ростуть найпоширеніші типи планет у нашій Галактиці. Відкриття підтверджує теорію про те, що планети починають своє життя як «роздуті немовлята», але швидко втрачають свої товсті атмосфери.
Про це пише BBC ScienceFocus з посиланням на результати дослідження, опубліковані в журналі Nature.
Об’єктом уваги стала система V1298 Tau. Її зірці всього 20 мільйонів років. За космічними мірками це еквівалент 5-місячної дитини.
Навколо неї обертаються чотири молоді екзопланети. Вони мають дивовижні характеристики:
Це дає їм щільність, схожу на пінопласт. Вчені пояснюють: планети настільки «пухкі», тому що жар і світло молодої зірки змушують їхні атмосфери надзвичайно розширюватися. З часом вони втратять величезну кількість газу, стиснуться і стануть чимось середнім між Землею та Нептуном.
Планети такого розміру — відомі як суперземлі та субнептуни — є найпоширенішим типом у Галактиці. Але парадокс у тому, що саме в нашій Сонячній системі їх немає. Без можливості вивчити такий об’єкт зблизька, вчені не розуміли, як вони формуються.
«V1298 Tau є критичною ланкою між туманностями, де формуються зірки та планети, і зрілими планетними системами, які ми вже відкрили тисячами», — пояснив професор Ерік Петігура з Каліфорнійського університету.
Як і багато астрономічних відкриттів, це залежало не лише від наполегливої праці, а й від везіння.
Команда вивчала планети методом транзитів (фіксуючи падіння яскравості зірки, коли планета проходить перед нею). Але частина транзитів була пропущена, і вчені мали сотні варіантів орбіт.
Їм довелося фактично вгадувати, коли дивитися в телескоп наступного разу. І вони вгадали з першої спроби.
«Я не міг у це повірити. Таймінг був настільки невизначеним, що я думав, нам доведеться пробувати щонайменше пів дюжини разів. Це було як забити в лунку з одного удару в гольфі (hole-in-one)», — розповів професор Петігура.
Це везіння дозволило точно виміряти масу планет через їхній гравітаційний вплив одна на одну і вперше отримати експериментальний доказ того, що молоді планети справді є «пухкими». Тепер наука має еталон для теорій еволюції планет.