Залишок щелепи корови, знайдений біля входу до Стоунгенджа, може бути ключем до розгадки однієї з найбільших загадок неоліту: як величезні камені були доставлені з Уельсу за 125 миль. Аналіз зуба тварини показав, що вона народилася в Уельсі, що підтверджує теорію про використання корів як в’ючних тварин для перевезення мегалітів.
Про це пише The Guardian.
Дослідники з Британської геологічної служби Кардіффського університету та Університетського коледжу Лондона проаналізували ізотопи свинцю в зубі. Ці ізотопи вказують на походження тварини з району з палеозойськими породами, які є характерними для Уельсу, зокрема для пагорбів Преселі — джерела «блакитних каменів» Стоунгенджа.
Професорка Джейн Еванс зазначила, що знахідка свідчить про те, що тварина паслася в Уельсі в ранньому віці, перш ніж перемістилася до рівнини Солсбері. Це викликає припущення, що вона могла бути частиною групи, яка транспортувала камені.
Хоча раніше не було прямих доказів використання великої рогатої худоби як в’ючних тварин у неоліті, нові дослідження вказують на це. Навіть якщо корів не використовували безпосередньо, їх могли супроводжувати воли. Процес перевезення каменів вимагав великої логістичної підтримки, і тварини відігравали в ній важливу роль.
Аналіз також показав, що раціон корови змінювався залежно від сезону, що може свідчити про її переміщення. Розташування щелепи в Стоунгенджі, на думку археологів, мало ритуальне значення. Це підкреслює важливість тварини для людей, які будували мегалітичну споруду.
Професор Майкл Паркер Пірсон назвав це «ще одним захопливим доказом» зв’язку Стоунгенджа з південно-західним Уельсом і «спокусливою можливістю», що худоба допомагала перевозити камені.