Кубинські вчені борються зі смертю риби, яка існує з часів динозаврів.
Казкова лагуна в глибині болота Сапата, найбільшого цілісного водно-болотного комплексу Карибського регіону, стала епіцентром скромних, але відданих зусиллям з відновлення робіт, спрямованих на порятунок манхуарі, або кубинської гарфіши, від зникнення, інформують Економічні новини.
«Це справжня перлина серед кубинських риб», – сказав біолог парку Андрес Уртедо, пробираючись через мангровий ліс і відмахуючись від зграї комарів. «Вони – біологічний релікт, що існує вже 140 –150 мільйонів років, і лише тепер опинилися під критичною загрозою зникнення», – додав Уртедо.
Як повідомляє Reuters, гарфіша – довга, струнка, з гострими зубами на морді – вважається критично зникаючим видом і з 2020 року внесена до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN). Відповідь Уртедо на ці виклики почалася в розпліднику поблизу болота. Там його команда розробила метод розмноження вибагливих манхуарі та виробництва корму, необхідного для їх вирощування, перед тим як випустити у дику природу, щоб підсилити виснажене населення болота. Ізоляція, комарі, нестача ресурсів та прихований спосіб життя риби ускладнюють, якщо не роблять неможливим, точне оцінювання прогресу проєкту.
Молоді риби приблизно розміром з маленький олівець. Темні та замасковані, вони ховаються серед непрохідних переплетінь коренів мангрових дерев і швидко зникають після випуску. Проте науковці помічають ознаки того, що проєкт дає певні результати. «Місцеві рибалки кажуть нам, що манхуарі тут є», – зазначив Едуардо Абреу, адміністратор Національного парку Ciénaga de Zapata. «Можливо, їх не так багато, як раніше, але вони є, і популяція вже стабільна», – наголосив Едуардо Абреу.