Японія розв’язує руки капіталізму, дозволяючи «зомбі-компаніям» помирати.
Японія більше не рятує збиткові компанії. У країні почався процес економічного оновлення: уряд і банки дозволяють неефективним підприємствам припинити існування, відкриваючи шлях новим гравцям. Як повідомляє Bloomberg, символом цих змін стала історія родини Сато, яка протягом поколінь керувала готелем та традиційною японською гостинницею (рьоканом) біля гірськолижного курорту Zao Onsen у префектурі Ямагата, інформують Економічні новини.
Зокрема готель Hotel Oak Hill і рьокан Yoshidaya були родинною справою. Колись тут відпочивали діти аристократів із престижної токійської школи, а готель був заповнений взимку туристами. Але після краху економічної «бульбашки» 1980-х усе змінилося: туризм занепав, а родина Сато – як і тисячі інших компаній – виживала лише завдяки дешевим кредитам і нульовим ставкам Банку Японії. Такі бізнеси назвали «зомбі-компаніями» – вони існують, але не приносять прибутку і не мають перспектив.
Поступово готель накопичив ¥600 мільйонів боргів (понад $4 млн). Після смерті брата і батька, 57-річна Чіґуса Сато Нолен успадкувала справу разом із племінником Юкі, який щойно закінчив університет. Вони намагалися врятувати бізнес, навіть хотіли продати готель, але безуспішно. У 2024 році банк повідомив їм, що більше не буде підтримувати збиткове підприємство. Чіґуса вирішила – банкрутство. «Це було одне з найболючіших, але й найнеобхідніших рішень у моєму житті», – каже вона.
Рятівниками готелю стали родина Оказакі, власники сусіднього рьокану, які розумно керували своїм бізнесом під час кризи. Вони викупили нерухомість, інвестували в сучасні зручності, переформатували обслуговування і залишили Чіґусу та Юкі працювати в готелі. Юкі Сато став менеджером і вперше в житті побачив прибуток: готель тепер приносить до ¥195 мільйонів на рік, із маржею в 30%. Він живе на території готелю, отримує стабільну зарплату, має вихідні та реалізує власні ідеї — зокрема відкриття кафе в гостьовій залі.
Чіґуса більше не власниця, але каже, що відчула полегшення. Вона живе скромно, щодня готує сніданки для персоналу, працює з гостями і більше не боїться завтрашнього дня. «Якби я передала бізнес Юкі, він міг би закінчити, як його батько. Це було б надто важко. Я мусила поставити крапку», – зізнається вона зі сльозами на очах.
Ця історія – не лише про одну родину, а про великий культурний злам у Японії. Країна, яка десятиліттями оберігала навіть слабкий бізнес, сьогодні відкриває простір для «творчого руйнування» – як назвав це економіст Йозеф Шумпетер. І хоча зміни не прості, вони дають шанс новим ідеям, людям і поколінням.