Міністри енергетики країн Європи обговорять імпорт російського природного газу, який, як і раніше, надходить до регіону, незважаючи на те, що війна в Україні вирує вже третю зиму. Обговорюються два варіанти, але угода далека від укладання.
Про це повідомляє Bloomberg.
На зустрічі в Люксембурзі 15 жовтня міністри з 27 країн обговорять, наскільки регіон готовий до зими, оскільки ключова угода про транзит газу між Москвою та Києвом закінчується 31 грудня. Необхідність підтримки енергетичної безпеки вже змусила блок шукати нові постачання газу, призвела до зростання цін на енергоносії та чинила тиск на регіональну мережу.
Як зазначає Bloomberg, Європі необхідно продовжувати зусилля щодо відмови від російського викопного палива шляхом скорочення споживання газу та швидшого нарощування відновлюваних потужностей. Український трубопровід є одним із двох маршрутів, що залишилися, до Європи для російських потоків, але експорт скрапленого природного газу продовжує надходити до ЄС у великих обсягах.
Продовжуються переговори щодо спроби замінити транзитні потоки, але угода, схоже, не близька до укладання, оскільки до її завершення залишилося менше трьох місяців. І Київ, і Москва заявили, що готові знайти рішення, яке може містити Азербайджан.
За словами обізнаних анонімних джерел, остаточне рішення, найімовірніше, буде ухвалено в останню хвилину або навіть на початку наступного року.
Словаччина, яка разом з Австрією є основним покупцем транзитних потоків, хотіла б використовувати цей маршрут. Один із обговорюваних варіантів – замінити Росію Азербайджаном як постачальника, але деталі того, як це працюватиме, залишаються незрозумілими. При обмеженому запасі газу експорт з Азербайджану до Європи вимагатиме обміну з Росією, що робить таку угоду політично спірною.
Інший варіант передбачає, що азербайджанська SOCAR може взяти на себе роль ПАТ “Газпром” та продавати газ до Європи, або компанія може організувати транзит через Україну.
За словами джерел, обсяг має бути близько 10-11 мільярдів кубічних метрів, щоб досягти рівнів, необхідних для безперебійного транспортування через велику трубопровідну систему України. Нижчі рівні означали необхідність закачування додаткового газу, що зробило б операцію нерентабельною.
“Україна має сама вирішувати, як вчинити з трубопроводом, тому це також її відповідальність та її право вчинити з цим належним та відповідальним чином”, – заявила минулого місяця голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн.
Відносини між Росією та Україною були напруженими через транзит газу після падіння комунізму, і суперечки призвели до двох скорочень постачань у 2006 та 2009 роках.
Європейська комісія, яка допомагала укладати угоди між двома країнами за останні десятиліття, цього разу не сприяє жодним переговорам. Вона неодноразово заявляла, що Європа може витримати припинення транзиту російського газу через Україну, не наражаючи на ризик своєї безпеки поставок.
Газові сховища ЄС заповнені, а потоки через український маршрут наразі становлять менше ніж 5% постачань континенту. Однак для таких країн, як Словаччина та Австрія, пошук нових імпортерів може означати вищі ціни, що не подобається політикам.