Під час підготовки до будівництва вітрової електростанції поблизу міста Райнштедт у Німеччині археологи зробили несподіване відкриття — прихований підземний тунель, захований усередині неолітичного рову. Знахідку зафіксували фахівці Державного управління з питань спадщини та археології (LDA), пише Heritage Daily.
Детальні дослідження показали, що прохід належить до пізнього середньовіччя та є прикладом так званого «Ердсталю» — вузької штучної підземної галереї з прихованим входом. Подібні тунелі трапляються в різних регіонах Європи, однак їхнє призначення й досі викликає суперечки серед науковців.
Раніше вчені висували припущення, що такі споруди могли використовуватися як тимчасові сховища, місця для зберігання або укриття в періоди небезпеки, а також для ритуальних практик.
Особливу увагу дослідників привернуло розташування тунелю. Він був прокладений у трапецієподібному рові, пов’язаному з народом Баальберге — пізньонеолітичною культурою, що мешкала в центральній Німеччині між 4000 і 3150 роками до нашої ери. Уздовж південного краю рову археологи виявили овальну яму завдовжки близько двох метрів.
Спочатку велика кам’яна плита наштовхнула на думку, що йдеться про поховання. Проте під час розкопок з’ясувалося, що заповнення ями нахилене на північ і веде значно глибше, ніж звичайна могила.
У верхніх шарах дослідники знайшли пізньосередньовічну кераміку, численні камені та кілька невеликих порожнин. Як зазначили в LDA, досить швидко стало зрозуміло, що перед ними класичний Ердсталь — система штучних підземних ходів, іноді з розширеними камерами, характерна для регіонів із твердим, але придатним для обробки ґрунтом.
Пошарові розкопки відкрили вузький прохід, що вигинався у північно-західному напрямку. Усередині тунелю археологи виявили підкову, скелет лисиці, кістки інших дрібних тварин, а також шар вугілля на дні. Висота ходу коливалася від трохи менше метра до 1,25 метра, а ширина становила 50–70 сантиметрів. У найвужчій частині скупчення каміння вказувало на те, що вхід був свідомо замурований.
Фахівці наголошують, що ця знахідка поєднує середньовічну підземну споруду з набагато давнішим ритуальним ландшафтом. У LDA припускають, що через сакральне значення місця, яке могло сприйматися як язичницьке поховання, його уникали місцеві жителі, що робило цю ділянку ідеальною для створення схованки.