У прибережній лагуні Мар-Менор на південному сході Іспанії науковці знайшли приховане джерело токсичного забруднення — підземну річку ґрунтових вод, насичену ртуттю. Дослідження показало: цей невидимий потік щороку приносить у водойму близько кілограма ртуті, створюючи додаткове навантаження на екосистему, яка й так переживає тривалий кризовий стан.
Про це повідомило видання earth.com.
Проєкт очолила докторка Селін Лавернь з Інституту морських наук у Барселоні. Команда вивчала, як сліди металів пересуваються у прибережних водах та яким чином вони можуть впливати на довкілля й місцеві спільноти. Мар-Менор — найбільша прибережна лагуна в західній частині Середземномор’я — давно потерпає від забруднень, а нові дані свідчать, що причиною частини токсичних викидів є давні поклади ртуті, які лишилися у ґрунті після гірничодобувної діяльності та інтенсивного землеробства.
Науковці простежили мережу підземних скидів, які надходять з водоносних горизонтів під дном лагуни. Концентрація ртуті в цьому потоці у сімдесят разів перевищує рівень, зафіксований у річці Альбухон — головному прісноводному джерелі регіону. Коли ґрунтові води змішуються з солоною водою лагуни, утворюються умови, що сприяють появі метилртуті — надзвичайно токсичної форми елемента, яка накопичується в організмах і рухається вгору харчовими ланцюгами. Саме тому такі зони дослідники назвали потенційними «гарячими точками» утворення метилртуті.
Попри те, що нинішній рівень ртуті у воді та рибі Мар-Менор поки не становить критичної загрози, науковці застерігають: збільшення частки метилртуті може змінити ситуацію. Тим часом лагуна вже багато років потерпає від «цвітіння» водоростей та епізодів різкого падіння рівня кисню, що спричиняє масову загибель риби. Тепліші літа та посилення спеки, прогнозують дослідники, можуть створити сприятливі умови для ще активнішого перетворення ртуті.
Під час роботи фахівці відібрали проби води, осадів і ґрунтових свердловин, а також проаналізували радіоізотопи радію, які допомагають визначити швидкість надходження підземних вод у лагуну. Розрахунки показали: основним джерелом ртуті є рециркуляція лагунної води через осади, тоді як прісні ґрунтові води забезпечують меншу частку.
Подібні процеси, за даними досліджень у США, Азії та Північній Європі, можуть бути характерними й для інших прибережних зон світу. Підземний перенос ртуті іноді дорівнює або навіть перевищує обсяги забруднення, що надходить річками. Однак до цього часу роль таких потоків у прибережних лагунах залишалася недослідженою.
На відкриття вказує і глобальна проблема: токсичні речовини продовжують надходити в довкілля навіть після закриття промислових об’єктів. Мінаматська конвенція зобов’язує держави контролювати викиди, але не охоплює давні, приховані забруднення, що зберігаються в осадах і переміщуються підземними водами.
Науковці наголошують: території навколо Мар-Менор потребують системного моніторингу підземних вод, очищення старих відкладень, а також зниження надходження поживних речовин з фермерських угідь, аби уникнути подальших екологічних криз. Визначення ділянок, де підземні води виходять на поверхню, може допомогти регіону вибудувати ефективні стратегії відновлення лагуни і зменшити ризики для морської фауни та місцевих громад.