Один із найсолоніших регіонів Світового океану стрімко втрачає солоність. Йдеться про південну частину Індійського океану поблизу західного узбережжя Австралії — і, як попереджають науковці, ці зміни можуть позначитися на глобальній циркуляції вод та кліматі.
Про це повідомило видання phys.org.
Команда з Університету Колорадо в Боулдері встановила: за останні 60 років регіон почав швидко «освіжатися» через глобальне потепління. За словами професорки атмосферних та океанічних наук Вейцін Хань, відбувається масштабна зміна переміщення прісної води в океані — і саме в зоні, яка відіграє ключову роль у світовій системі циркуляції.
У середньому солоність морської води становить близько 3,5%. Однак у так званому Індо-Тихоокеанському прісноводному басейні — регіоні з частими тропічними дощами та невеликим випаровуванням — поверхневі води природно менш солоні. Саме звідси теплі прісні маси води рухаються в межах глобальної «конвеєрної стрічки» — термохалінної циркуляції.
Ця система транспортує тепло й сіль між океанами, сприяючи, зокрема, м’якішому клімату в Західній Європі. У Північній Атлантиці вода охолоджується, стає щільнішою і занурюється в глибини, формуючи зворотний потік.
Однак нині баланс змінюється.
Дані спостережень показали, що площа солоних вод біля південно-західного узбережжя Австралії скоротилася приблизно на 30% за шість десятиліть. Це найінтенсивніше збільшення обсягів прісної води, зафіксоване в Південній півкулі.
Перший автор дослідження Генксінь Чен зазначив: щороку обсяг «доданої» прісної води еквівалентний приблизно 60% об’єму озера Озеро Тахо. За його словами, такої кількості вистачило б, щоб забезпечувати питною водою все населення США понад 380 років.
Водночас ученим не вдалося пов’язати зміни із локальними опадами. Моделювання показало, що глобальне потепління змінило вітрові режими над Індійським та тропічним Тихим океанами. Через це океанічні течії почали переносити більше води з Індо-Тихоокеанського басейну на південь.
Коли солоність зменшується, вода стає менш щільною й гірше перемішується з глибшими шарами. У результаті слабшає вертикальне перемішування — процес, який розподіляє тепло й поживні речовини між поверхнею та глибиною.
Подібні зміни вже фіксували в Північній Атлантиці через танення льодовиків. Додаткове «освіження» може ще більше уповільнити термохалінну циркуляцію.
Окрім кліматичних наслідків, це створює ризики для морських екосистем. Якщо поживні речовини не піднімаються до освітлених сонцем шарів, зменшується база харчового ланцюга — планктон і морська трава. А надлишкове тепло залишається у верхніх шарах, посилюючи стрес для організмів.
На думку дослідників, зміни солоності можуть мати довготривалий вплив на біорізноманіття океану та кліматичну систему планети.