Нове дослідження показало, що падіння метеоритів на Марсі, попри їхню рідкість, можуть спричиняти значні зміни ландшафту, а також створювати ризики та перешкоди для майбутніх людських місій.
Марс регулярно приймає свою частку космічних зіткнень, оскільки його атмосфера у сотню разів тонкіша в порівнянні із земною. Тому багато метеороїдів не згоряють у ній повністю, а майже без перешкод дістаються поверхні планети. Нове дослідження виявило, що, коли ці космічні тіла бомбардують Марс, вони спричиняють драматичні зміни ландшафту — пилові зсуви, які можуть розтягуватися на милі та потенційно створювати проблеми для майбутніх дослідників із Землі.
Про це пише Popular Science з посиланням на дослідження, опубліковане 6 листопада в журналі Nature Communications.
Дослідження провели науковці Європейського космічного агентства (ESA) та Бернського університету Швейцарії. Планетолог Валентин Бікель використав алгоритми глибокого дослідження, щоб ідентифікувати та проаналізувати понад два мільйони так званих «смуг схилу» — ділянок, де верхні шари дрібного марсіанського пилу були зміщені.
Через відсутність на Марсі води, Бікель та його колеги вважають, що переважна більшість цих смуг утворюється під дією вітру. Проте, приблизно одна з 1000 смуг схилу спричинена “гостями з космосу».
Один із таких прикладів був задокументований на Святвечір 2023 року за допомогою орбітального апарату ESA ExoMars Trace Gas Orbiter. У знімку видно згасаючий кластер ударних кратерів біля основи Аполлінаріс-Монс, стародавнього щитового вулкана поблизу марсіанського екватора.
«Пилова, вітрова та піщана динаміка, схоже, є основними сезонними рушіями утворення смуг схилу. Удари метеороїдів та землетруси, здається, є локально вираженими, але глобально відносно незначними рушіями», — сказав Бікель.
Результати потужного удару метеороїда помітні над кратером: це знебарвлена ділянка смуг схилу площею приблизно 2,3 квадратних милі (близько 6 кв. км).
Додаткові дані допомогли вченим визначити, що удари метеороїдів та формування смуг, ймовірно, відбулися в період між 2013 та 2017 роками. Хоча такі сліди можна знайти по всій планеті, нове дослідження виявило п’ять чітких, досі видимих гарячих точок, які, ймовірно, сформувалися між 2006 та 2024 роками.
Ця цінна інформація важлива не лише для супутників, що вивчають Марс. Кожна потенційна небезпека та змінна потребує ретельного розгляду, перш ніж люди ступлять на Червону планету.
«Отримання довгострокових, безперервних та глобальних спостережень, які розкривають динамічний Марс, є ключовою метою нинішніх і майбутніх орбітальних апаратів», — додав Колін Вілсон, науковий співробітник проєкту ExoMars Trace Gas Orbiter.
Удари метеороїдів рідкісні, але їхні наслідки можуть бути далекосяжними, що підтверджує важливість моніторингу таких небезпечних космічних явищ.