На Марсі завершився льодовиковий період.
Останні фото, отримані стереокамерою HRSC на борту апарата Mars Express, демонструють виразні сліди колишньої льодовикової активності в районі ямок Колое Фосса. На зображеннях чітко видно паралельні борозни, хвилясті структури в долинах і характерні концентричні візерунки в кратерах, повідомляє ЕКСПЕРТ.
Ці геологічні «шрами» свідчать, що територія пережила не один цикл просування та відступу льоду під час попереднього марсіанського похолодання, повідомляє Science Daily. Район Колое простягається від екваторіального поясу до півночі Марса й являє собою місцевість, де серед глибоких долин і ударних кратерів розташовані довгі неглибокі борозни. У багатьох із цих западин помітно рельєфні, майже «рифлені» структури – сліди руху крижаних мас, перемішаних із уламками порід.
Дослідники трактують ці форми як лінійчасті заповнення долин та концентричні заповнення кратерів. Вони виникли внаслідок дуже повільного переміщення льодовиково-кам’яного матеріалу, який з часом накривався дедалі товстішим шаром уламків. Різноманіття типів кратерів – від тих, що містять лід, до еродованих чи частково засипаних – вказує на складну та тривалу історію розвитку цієї ділянки поверхні.
Зона, де зафіксовано сліди льодовикової активності, розташована приблизно на 39° північної широти – досить далеко від полярних регіонів Марса. Причину цього науковці пов’язують із коливаннями нахилу осі та витягнутості орбіти планети. Під час холодних фаз лід просувався до середніх широт, а коли клімат ставав теплішим, він відступав, залишаючи характерні деформовані структури.
Є припущення, що останній льодовиковий період на Марсі закінчився близько 500 тисяч років тому. Подібні сліди льодовикової діяльності раніше було зафіксовано й у районі ямок Ахерона, що загалом підтверджує наявність глобальних кліматичних коливань на Червоній планеті в недавньому геологічному минулому. Топографічні карти регіону чітко демонструють контраст між північною та південною частинами Марса. Подекуди перехід між ними утворює майже двокілометровий уступ, а в інших місцях – широку зону, сильно змінену ерозією.
Стереокамера HRSC була розроблена Німецьким аерокосмічним центром (DLR). Обробкою даних займалися фахівці Інституту планетарних досліджень у Берлін-Адлерсхофі, а фінальні зображення підготувала команда планетологів і спеціалістів із дистанційного зондування Вільного університету Берліна. Паралельно нові результати марсохода Curiosity свідчать, що Марс міг зберігати умови, сприятливі для життя, набагато довше, ніж припускали раніше. Виявлено, що стародавні піщані дюни всередині кратера Гейла згодом скам’яніли внаслідок взаємодії з підземними водами – тобто вода залишалася доступною протягом тривалого часу.