У деяких країнах Європи популярним делікатесом був суп із хрущів.
Хоча суп із хрущів може здатися незвичним сьогодні, в 19 столітті він був популярним делікатесом в деяких частинах Європи, зокрема у Франції та Німеччині. Ця незвична страва мала смак, схожий на суп з раків, з характерним горіховим післясмаком, повідомляє ЕКСПЕРТ.
Про суп із хрущів вперше згадує доктор Йоганн Йозеф Шнайдер у своїй праці 1844 року. У своїх записах він описує, як травневі хрущі, яких було в Європі в надлишку в період відсутності пестицидів, використовувались для приготування цієї страви. Для приготування класичного супу на одну порцію потрібно було близько 30 хрущів, яких очищали від лапок і крилець, а іноді використовували й личинок. Хрущів обсмажували у вершковому маслі, потім тушкували в курячому або телячому бульйоні.
Рецепти приготування супу з хрущів мали дві основні варіації. У першому випадку його проціджували, отримуючи прозорий бульйон, а в другому хрущів перетирали в ступі, пасерували з борошном, маслом та яєчним жовтком, створюючи густий суп-пюре. До страви часто подавали гарнір з скибочок телячої печінки, голубиних грудок або сухарів з білого хліба.
У звітах Шнайдера також згадується про інші способи вживання хрущів. Їх їли сирими – студенти часто відривали ніжки і вживали комах як закуску. А ще їх цукрували, перетворюючи на своєрідні “цукерки з хрущів”, які подавали як десерт.
Такі екзотичні страви є частиною кулінарної спадщини 19 століття і показують, як історія і смакові уподобання можуть змінюватися з часом. Суп з хрущів – це не лише частина європейської гастрономії, але й цікаве свідчення того, як люди адаптувались до умов навколишнього середовища та використовували доступні ресурси.