У тканину Всесвіту вбудовані так звані космічні струни, які, на думку деяких фізиків-теоретиків, можуть змінити сучасне розуміння часу. Про це пише Daily Galaxy.
Відзначається, що інтерес до космічних струн зріс після того, як радіосигнали від далеких пульсарів почали показувати аномалії, які стандартна астрофізика поки не може повністю пояснити. Тепер вчені переосмислюють, чи можна сьогодні виявити упущені явища з раннього Всесвіту.
Однією з популярних гіпотез є те, що космічні струни можуть простягатися по Всесвіту, залишаючи вимірювані сліди у вигляді низькочастотних гравітаційних хвиль. Деякі вчені припускають, що ці сигнали можуть вказувати на екзотичні явища в просторі-часі, що межують з механікою подорожей у часі.
У виданні нагадали, що в 2020 році Північноамериканська наногерцова обсерваторія гравітаційних хвиль повідомила про коливання часу в десятках мілісекундних пульсарів. Постійність цих нерегулярностей вказувала на потенційне джерело, що виходить за рамки локальних перешкод або внутрішньої поведінки пульсарів.
Спочатку вчені припустили, що цим джерелом могло стати злиття надмасивних чорних дір. Проте, теоретична робота, опублікована в Physical Review Letters, представила іншу можливість. Команди вчених представили моделі, що показують, що космічні струни також можуть виробляти гравітаційне випромінювання, що відповідає спостережуваним сигналам.
У виданні додали, що деякі вчені переконані в тому, що космічні струни утворюються під час фазових переходів з порушенням симетрії незабаром після Великого вибуху. Ці гіпотетичні нитки будуть неймовірно щільними, але тоншими за протон, і можуть простягатися на астрономічні відстані. Вібрації або зіткнення в мережі космічних струн можуть генерувати гравітаційні хвилі в широкому діапазоні частот.
У виданні зазначили, що також вчені розглядають концепцію космічних суперструн, яка випливає зі струнної теорії. Вона передбачає, що частинки не є нульмірними точками, а являють собою одновимірні струни, що вібрують в десяти або більше вимірах.
На думку деяких вчених, в умовах раннього Всесвіту деякі з цих квантових струн могли розтягнутися до макроскопічних розмірів, що робить їх виявляємими сьогодні.
Фізик-теоретик Кен Олум переконаний, що сигнал, виявлений Північноамериканською наногерцовою обсерваторією гравітаційних хвиль у 2020 році, не пов’язаний з активністю чорних дір. Він додав, що ця картина може “ідеально” відповідати очікуванням щодо космічних суперструн.
У виданні підкреслили, що якщо ці дані підтвердяться, вони не тільки змінять гравітаційну астрономію, але й підтримають теорії об’єднання, які намагаються узгодити загальну теорію відносності та квантову механіку. Можливість вимірювання або моделювання замкнутих часових кривих матиме наслідки, що виходять далеко за межі теоретичного інтересу, і підніме нові питання про причинність, часову когерентність і фізичні межі геометрії простору-часу.