Учені за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” отримали знімки знаменитого “Ока Саурона” крупним планом. Це туманність Равлик, яка розташована на відстані 650 світлових років від нас у сузір’ї Водолія, повідомляє Science Alert.
Ми знаємо, як закінчиться життя Сонця і Сонячної системи, тому що астрономи можуть побачити інші зірки нашої Галактики на різних етапах еволюції. Зрештою, зірки виснажують свій водень і залишають головну послідовність. Зірки з масою, подібною до Сонця, спочатку роздуваються і стають червоними, а потім скидають свої зовнішні шари.
Але на цьому все не закінчується. Те, що колись було зіркою, висвітлює ці гази, створюючи так звану планетарну туманність.
Туманність Равлик люблять астрономи-аматори та астрофотографи, оскільки вона схожа на гігантське око. Це одна з найближчих до Землі планетарних туманностей. Одне з найпопулярніших її зображень зробив телескоп “Габбл”.
Але тепер зображення “Ока Саурона” зробив “Джеймс Вебб”, знімок якого дає змогу роздивитися її в найдрібніших подробицях.
Потужний зоряний вітер і випромінювання вмираючої зірки видувають навколишній газ із викинутих зовнішніх шарів зірки. Але серед газу є щільніші скупчення речовини, і вони чинять опір цьому натиску.
Їх іноді називають глобулами або кометними вузлами, тому що вони схожі на комети, що залишають за собою пил і парові сліди, коли рухаються в космосі. Поки їх виявили тільки в близьких планетарних туманностях, але астрономи вважають, що вони можуть бути доволі поширеним явищем.
Туманність Равлик складається з приблизно 40 тисяч кометних вузлів. Ймовірно, кожен з них більший, ніж Сонячна система до орбіти Плутона.
В астрономічних масштабах планетарні туманності, подібні до туманності Равлик, існують недовго. Її вік становить приблизно 10-12 тисяч років, що досить багато для планетарної туманності. Її зірка-прабатько почала скидати свої зовнішні шари приблизно 15-20 тисяч років тому.
Протягом ще 10 або 20 тисяч років туманність продовжить розширюватися. Газ розріджуватиметься, і в міру охолодження білого карлика випромінювання зменшуватиметься. Туманність тьмянітиме, і врешті-решт вона зникне. Приблизно через 50 тисяч років після свого утворення вона розсіється і стане частиною міжзоряного середовища.