Новини світу

Важко звикнути: чому українці повертаються із Канади додому попри війну

Канада прийняла вже 173 тисячі українців за програмою "Канадсько-український дозвіл на екстрені поїздки" (CUAET), яку запровадили у зв'язку із війною. Така віза дозволяє працевлаштуватися та інтегруватися у суспільство.

Втім частина українців приймають рішення повернутися в Україну попри війну, що триває, розповідає cbc.ca.

Своїми історіями поділилися молоді українці, які вирішили повернутися із Торонто в Україну. Вони не змогли звикнути до життя на іншому континенті.

Читайте також: Як “Альфа-Груп” намагається обійти санкції: листи російських опозиціонерів, підставні особи, виведення активів в офшори, рейдерство та суди

Наприклад, Олександра Балицька переїхала до Торонто на запрошення канадського роботодавця, коли восени в Україні почалися атаки на інфраструктуру та відключення світла. Її шокували високі ціни та вимога предоплати за три місяці оренди. Після звільнення з роботи через півроку Олександра вирішали повернутися в Україну.

17-річний студент із Дніпра Єгор Горенич прожив у Канаді з тіткою 2 місяці та вирішив повернутися, бо йому було складно знайти друзів у канадській школі та він почував себе ізольованим.

“Я не міг звикнути до канадського способу життя. Європейський спосіб життя занадто знайомий, занадто улюблений. Ми не могли дозволити собі залишатися в іншій європейській країні, тому я повернувся в Україну”, – розповів він.

Співробітник соціальної служби українців Канади у Торонто Андрій Зав’ялов особисто знає 15 українців, які повернулися додому. Він опитав 734 українців із візою CUAET та вивчив їхні настрої. Відповідно до зібраних даних:

  • 40,2% спробують залишитися у Канаді назавжди;
  • 4,7% хочуть повернутися до Європи за першої нагоди;
  • ще 11,6% планують повернутися до України після війни;
  • решта опитаних ще не визначилася з планами щодо майбутньої країни проживання.

Основним факторами для повернення був “батьки, сім’я та родичі”. Також українці повертаються, бо їх спонукає любов до рідного дому та туга за життям в Україні.

Елена Каденко