Нещодавно на Землі виникла найсильніша геомагнітна буря з 2017 року, але вона не йде ні в яке порівняння з найпотужнішою геомагнітною бурею в історії планети. Вона виникла в 1859 році й отримала назву “Подія Керрінгтона”. Автори дослідження, опублікованого в Space Weather, з’ясували, що ця буря була навіть масштабнішою, ніж передбачалося раніше, пише IFLScience.
1 вересня 1859 року на Сонці стався викид намагніченої плазми і заряджених частинок, енергія яких була еквівалентна вибуху 10 млрд атомних бомб. Це призвело до появи найсильнішої геомагнітної бурі за всю історію спостережень, під час якої по всій Землі відключився телеграфний зв’язок, що стало справжнім шоком для жителів планети. Також унаслідок цієї події виникли найяскравіші полярні сяйва навіть у тропічних широтах.
Геомагнітні бурі відбувалися весь час, скільки існує Земля. Але оцінити масштаб цих подій вчені можуть лише за допомогою непрямих доказів. Наприклад, за допомогою вивчення радіоактивних ізотопів у річних кільцях дерев або за допомогою свідчень про масштабні полярні сяйва.
Але перші наукові дані про геомагнітні бурі почали збирати тільки ближче до середини 19 століття. Виявилося, що дані про “Подію Керрінгтона” містять більше інформації, ніж передбачалося, і це допомогло вченим у визначенні справжнього масштабу бурі.
У Грінвічській обсерваторії за допомогою магнітометрів учені створювали магнітограми, щоб виміряти силу та коливання магнітного поля Землі, які є реакцією на сонячну активність. В обсерваторії вчені вимірювали силу і коливання магнітного поля Землі шляхом освітлення дзеркал на кінцях намагнічених шматків металу, підвішених так, щоб вони могли вільно гойдатися, при цьому відбите світло падало на світлочутливий папір. Коли виникла знаменита геомагнітна буря, магніти почали рухатися, що призвело до руху світла по паперу. Чим сильнішим був вплив сонячних частинок на магнітне поле Землі, тим далі зміщувалося світло.
На жаль, магнітометри не були створені для того, щоб вимірювати магнітне поле, коли по ньому було завдано такого сильного удару, як у 1859 році. У результаті метал розгойдувався так широко, що промінь світла виходив за межі паперу під час геомагнітної бурі. Це говорить про те, що подія була дуже потужною, але не говорить, наскільки.
Тому вчені оцифрували магнітограми, адже паперові записи зберігалися в архівах і перебували в доброму стані. Вимірюючи швидкість руху світлових променів до того, як вони залишили папір, і після того, як повернулися, автори дослідження розрахували швидкість зміни сили магнітного поля, яку вони оцінили щонайменше в 500 нТл/хв. Але подібні найпотужніші геомагнітні бурі, що виникають раз на кілька століть, повинні мати швидкість зміни сили магнітної активності в межах 350-400 нТл/хв.
У 1861 році вчені також оцінили силу магнітного поля приблизно так само на основі тих самих даних. Але у 20 столітті астрономи дійшли висновку, що початкові оцінки, мабуть, були завищені. За словами авторів дослідження, нові дані показують, що це не так і геомагнітна буря 1859 року справді була найекстремальнішою подією.