На морському дні поблизу Колумбії, в оточенні риб і трьохсотлітнього осаду, лежить затонулий корабель, навантажений скарбами на мільйони, а можливо, й мільярди доларів. Як відомо, іспанський галеон “Сан-Хосе” затонув біля узбережжя Картахени в Карибському морі. Та рештки корабля привернули увагу багатьох претендентів – країн, урядів, народів і приватних дайвінг-компаній, які стверджують, що вони є їхніми законними власниками. Це спричинило нескінченні судові позови та міжнародні суперечки, повідомляє IFLScience.
У травні 2024 року Колумбійський інститут антропології та історії оголосив, що розпочинає наукове та культурне дослідження, щоб дізнатися про затонулий галеон “Сан-Хосе”. Ходили навіть чутки, що його підняття може відбутися вже цього року, через що суперечка про право власності розпалюється. Зокрема, президент Колумбії Густаво Петро зробив підйом корабля головним пріоритетом своєї адміністрації до закінчення свого терміну в 2026 році, і, як повідомляється, наказав профільному міністру “прискорити темп”.
Сан-Хосе був трищогловим галеоном-скарбницею під командуванням іспанського військово-морського флоту, що мав довжину близько 45 метрів від носа до корми. Нині серед його руїн знаходяться реліквії вартістю 17 мільярдів доларів, які просто чекають на те, щоб їх знайшли. Дехто вважає, що ця цифра завищена. Так чи інакше, більшість погоджується, що це одна з найцінніших коли-небудь відомих корабельних аварій.
Щоб зрозуміти, як судно зібрало такі багатства, варто повернутися до імперій іXVIII століття. Галеон відплив у 1698 році, у бурхливий період світової історії, коли європейські держави змагалися з Америкою за контроль над світовою торгівлею. Щоб підживлювати й фінансувати свої імперії, європейці пограбували та вивезли з Америки нечувану кількість срібла та золота, дорогоцінного каміння й тютюн. На ці кораблі зі скарбами полював Британський королівський флот, тому що вони хотіли захопити їх для себе. Ці гроші були б дуже корисними для фінансування військово-морського флоту, війни і всього іншого.
Жорстока конкуренція в Атлантичному океані набула особливого розмаху під час Війни за іспанську спадщину в 1701-1714 роках, коли Бурбонська Іспанія та Франція зіткнулися з Габсбурзькою Іспанією, Священною Римською імперією, Великою Британією, Голландською республікою, Пруссією та Португалією. Цей багатовимірний конфлікт іноді називають “першою світовою війною нового часу”, оскільки кампанії велися по всьому світу, а також у відкритому морі.
Навесні 1708 року “Сан-Хосе” йшов як флагманський корабель панамської флотилії скарбів, коли зіткнувся з британською ескадрою, яка терпляче чекала на його прибуття, без сумніву, знаючи про багатства на борту. Британці атакували, сподіваючись захопити навантажений здобиччю флот, але корабель вибухнув. Або стався нещасний випадок і загорілися боєприпаси, або постріли влучили в склад боєприпасів, і він загорівся. В результаті цієї пожежі “Сан-Хосе” затонув у бою біля острова Бару.
Разом з кораблем пішли на дно і штабелі награбованих скарбів. Давно втрачений вантаж корабля залишався невидимим близько трьох століть, поки прогрес у підводних технологіях і дослідженні морського дна не відкрив можливість побачити і навіть підняти уламки корабля. У 1982 році американська рятувальна група заявила, що знайшла затонулий корабель “Сан-Хосе”.
Вони надали координати корабельної аварії колумбійському уряду з тим, що він розділить знахідки. Однак Колумбія оскаржила претензії компанії і відмовилася укладати угоду. Компанія кілька разів намагалася судитися з урядом, але безуспішно. Ситуація стала ще більш заплутаною у 2015 році, коли колумбійський уряд заявив, що буцімто знайшов затонулий корабель в іншому місці.
На шматок пирога претендує Іспанія, оскільки “Сан-Хосе” був іспанським кораблем, в той час як Перу і Панама вважають, що він належить їм, оскільки товари були викрадені з їхніх земель. Корінний народ Болівії теж висунув свої претензії. Історики ж наполягають, що найголовніше в цьому питанні – далеко не гроші, а чергова можливість вивчити минуле людства.
“Ми розуміємо, що якби корабель не був повний золота, то, ймовірно, не було б жодного стимулу навіть шукати його. Це (пошук – прим. ред.) суто через гроші. Але не гроші роблять його таким цінним”, – наполягають науковці.
У 2015 році Океанографічний інститут Вудс-Холу досліджував місце корабельної аварії за допомогою автономного підводного апарату. На глибині 600 метрів під поверхнею робот-підводник зібрав зображення артефактів з корабля, включаючи бронзові гармати з орнаментально вигравіруваними дельфінами, керамічні посудини і десятки чашок.
Вчені вважають, що, якщо ця корабельна аварія така вже заможна, то ті, хто матимуть з неї зиск через століття, могли б витратитись на фінансування історичної частини проекту. Зрештою, саме обіцянка грошей підігріває цікавість навколо корабельної аварії “Сан-Хосе”. Зараз ведуться серйозні розмови про його підняття, і можна лише сподіватися, що корабель не стане лише прибутковою “дійною коровою”.