Ювал Ной Харарі, ізраїльський історик, філософ та один з найвпливовіших інтелектуалів сьогодення одним з перших відреагував на вторгнення російських військ, підтримав Україну.
Він виступив в межах загальнонаціонального проєкту ReInforceUA та розпочав свою лекцію з тези про безглуздість війни у ХХІ столітті : «Я думаю, важко було повірити, що росія нападе на Україну, бо ця війна не має сенсу. Навіть якби мрії путіна справдилися, це не матиме жодного економічного сенсу для нього. У ХХІ столітті ви не можете стати економічно сильними, захоплюючи території своїх сусідів. Якщо порівняти росію і Китай, то перші – це просто бензоколонка, а другі завжди намагалися розвивати свою індустрію. путін цією війною не лише шкодить російській економіці, він робить свою країну маріонеткою Китаю, бо географічно справжня загроза для них причаїлась зі Сходу. Однак він має якусь свою фантазію в голові і в перші дні говорив про денацифікацію. Ми знаємо, що коли ми хочемо розуміти людей, треба вміти їх слухати і ставитися серйозно, яку би безглуздість вони не говорили. Війна відбувається через те, що путін вірить у свою цілком ірраціональну фантазію».
Також Харарі зазначив, що головна функція історії – переконати людей боротися. Війни починають тому, що вірять у якийсь наратив, що не обов’язково повинен бути правдою – фікція має перевагу над історію. Історична правда складна, болісна і некомфортна, тому нації не дуже хочуть її чути, а політичні лідери творять фіктивну історію: «путін продає людям фальшивий наратив про те, що відбувається тепер, десятиліття чи століття тому. Тож коли історики втручаються в такі процеси, надають якісь докази чи документи, їх не дуже люблять. Але їхня роль – робити усе для того, щоб змінити цей наратив, аби такі люди, як путін, не мали такої влади».
На думку Харарі, минуле продовжує нас контролювати. Тому важливими є ті рішення, які ми приймаємо тепер, але робити їх правильно важко, якщо ми не знаємо минулого. Нас продовжує контролювати те, що було вигадано тисячі років тому. Головна мета вивчення історії – не просто пам’ятати минуле, а бути звільненими від нього: «У росії їх контролює минуле. Спочатку пропаганда Радянського Союзу говорила про майбутнє, вони вірили, що захоплять світ. Але в 50-70 роках вони втратили майбутнє, Захід пішов у розвитку вперед. Пропаганда змінилась – вони почали говорити про минуле, бо у них так і не відбулося справжніх досягнень на той момент. Але була перемога над нацистами і то були справді славні часи. І якщо постійно про це говорити, люди підтримають гасло «давайте ще раз це зробимо». Однак вибір завжди є, і у росіян теж. Хоча там була диктатура, вони жили при царях, при комуністах, при Сталіні, однак добрий приклад іншого рішення – Україна. Там так само були царі, Сталін і комуністи, але ви вибрали колись демократію. І щоразу, коли тиранія загрожувала демократії, українці піднімалися проти цього. Тож, знаючи, що було у минулому, ми можемо робити інший вибір зараз».
Харарі впевнений, що українське майбутнє – це Європа, адже у світі, де відбуваються швидкі зміни і розвиваються технології, краще приєднатися до групи країн, які можуть допомагати один одному. Для України це шлях ЄС: «Війна створила багато підтримки та емпатії до України у Європі, а отже, коли ви переможете, ви станете частиною ЄС і це найкращий квиток у ваше економічне майбутнє».