Дні після виборів в Білорусі змінили історію цієї колись дуже стабільної країни. Такою сусідню Білорусь ми не бачили і навіть не очікували.
Буквально на очах відбулось формування громадянського суспільства.
Після виборів в Білорусі пройшло майже два тижні і цей час багато чого змінив. Відбулися страйки на найбільших заводах, мітинги, сутички і навіть вбивства активістів, масові арешти і тортури … Головна особливість протесту – це відсутність лідерів від опозиції, абсолютна децентралізація. Єдиний кандидат від опозиції, який і є противагою багаторічному лідеру Олександру Лукашенку, – це Світлана Тихановська, яку можна сміливо назвати випадковою людиною в політиці. Вона вирішила балотуватися на головну посаду в країні після того, як її чоловік, Сергій Тихановський, був заарештований.
Проте, є люди, на яких трималися протести. Лiгa.net розповіла про сім “невидимих” героїв, які розхитали режим Лукашенка. 34-річний Олександр Тарайковскій став першою жертвою протестів після нечесних виборів. 10 серпня чоловік загинув в Мінську під час силового придушення мирних протестів. Попрощатися з Олександром, у якого залишилася дружина і маленька дочка, прийшли тисячі людей.
22-річний Степан Путіло в черговий раз довів, що інформація – найважливішої зброю в будь-якій війні. Засновник Telegram-каналу Nexta Live каже: “Якщо ти не цікавишся політикою, то завтра політика зацікавиться тобою, а ти не будеш знати, що з цим робити”. Його канал в Telegram став головним інформаційним джерелом не тільки на території Білорусі, а й за кордоном. Білоруський опозиційний політик Марія Колесникова стала головним оффлайн рупором революції в Білорусі і не побоялася залишатися в країні, незважаючи на залякування і жорстку реакцію влади на протести. Вона заявила, що відчуває велику відповідальність за все, що відбувається і не має наміру зупинятися.
Громадські активісти Андрій Леончик і Андрій Стрижак зуміли запустити найбільшу в історії країни соціальну фандрейзінгову кампанію, зібравши для постраждалих активістів неймовірну суму в два мільйони доларів.
Крім того, героями, які творять історію в Білорусі, стали жінки, які вийшли на великий марш. Живі ланцюги з хоробрих жінок, які тримають в руках квіти, – символ протестів в Білорусі. Також, герої – працівники заводів, які почали найбільший страйк, скандуючи – “Стоп насильству” і “Іди”.
Також, говорячи про протести в Білорусі, не можна не згадати про журналістів, які продемонстрували неймовірну сміливість і відвагу. Завдяки їх роботі, незважаючи на залякування, штрафи і затримання, про ситуацію в країні дізналися в усьому світі. Крім того, журналісти почали залишати державні телеканали і радіостанції.
Але справжнім головним героєм став білоруський народ. Тисячі людей – патріотів своєї країни, які незважаючи на залякування,вийшли з протестом проти свавілля влади, що не знає меж. Відлуння героїчного київського Майдану через шість років досягло столиці Білорусі. І навіть якщо влада Лукашенко спробує зупинити і придушити протест, народження вільного громадянського суспільства вже відбулось. Це розуміють і в Білорусі, і в Україні, і в світі. Гасла “Свободу не спинити” і “Жыве Беларусь” будуть надихати людей до перемоги здоровго демократичного суспільства над одноосібною владою тиранів та автократів.