Українці в Польщі легко знаходять роботу, однак у більшості випадків це відносно низькооплачувана та важка фізична праця. Біженці без знання мови та підтвердження дипломів не можуть повноцінно конкурувати на ринку праці з поляками. Водночас український ринок праці критично потребує повернення біженців додому. Від цього залежить економічне відновлення після війни.
Про те, які умови роботи пропонують українцям у Польщі та чому їхнє повернення необхідне Україні, читайте далі у матеріалі.
У Польщі знайшли роботу 84% працездатних біженців, йдеться у даних міграційної платформи EWL. Усі українці, які могли та хотіли працювати, роботу знайшли. Керівник канцелярії польського міністра Марек Куцхінський на конференції “Європа Карпат” заявив, що українці не займають робочих місць, які могли б дістатися громадянам Польщі, а зменшують рівень безробіття.
Справді, більшість українців працюють там, де не хочуть поляки. Це за польськими мірками малооплачувана та важка фізична робота. Українці з вищою освітою для працевлаштування за фахом мають підтвердити диплом, вивчити мову, а ще виграти конкуренцію із поляками. Тому часто знаходять роботу на складах, супермаркетах, зборах ягід, фабриках і заводах. І хоча в більшості випадків зарплата тут значно вища, ніж на аналогічній роботі в Україні, можливостей отримати високооплачувану роботу за спеціальністю у власній державі значно більше.
“Я, коли шукала роботу, розуміла, що мені з моєю спеціальністю треба шукати фізичну роботу. В Україні я працювала секретарем, за освітою соціальний працівник, але жодного дня не працювала за спеціальністю. Була секретарем, діловодом у Києві. Робота мені дуже подобалася, спілкування з людьми, колектив у мене був дуже хороший. А в Польщі кому потрібен секретар із таким рівнем польської? Влаштувалася в супермаркет. Моя зарплата у гривнях десь 32 тис. грн. Для нас це багато, у Києві я заробляла 25 тис. грн. Але вдома зі своєю зарплатою я ще й відкладала, а тут все складніше. Немає батьківської дачі, немає такої кількості друзів та знайомих”, – розповідає 32-річна киянка Валентина.
Дівчина перебуває у Польщі з березня 2022-го. Вона також забрала до Польщі літню маму, а її хлопець загинув, захищаючи Батьківщину. Валентина тричі збиралася повертатися додому, але квартиру у Києві вони здали в оренду і тепер планує перед поверненням “накопичити гроші”.
“Я дуже хочу повернутися. Але чим довше перебуваю в Польщі, чим складніше це зробити. По-перше, це треба квартирантів виселяти. По-друге, мама читає всі новини і все ще дуже боїться. А взимку можуть бути відключення світла знову. Що тоді робити? У мене квартира на дев’ятому поверсі, мамі дуже важко буде пішки підніматися. А якщо будуть блекаути, як тоді?” – каже Валентина.
Секретарка із Києва в результаті працевлаштувалася до польського супермаркету: зміна триває по 11 годин, а щомісячний заробіток дозволяє “виходити в нуль”. У профільній групі у Facebook, де українці діляться досвідом роботи у Польщі, можна знайти сотні негативних відгуків. Найпоширеніший із них: працювати доводиться по 11-12 годин, за весь день є лише дві перерви по 15 хвилин, у кращому разі буде один вихідний на тиждень.
Також часто українці скаржаться на роботодавців. На відміну від України, тут поширена практика штрафів, часто заробіток нестабільний та залежить від обсягів зробленої роботи. “Працює зараз подруга на виготовленні та пакуванні вареників. 12 годин зміна. На місяць два вихідні буває. Місяць працює і вже хоче бігти”, – пишуть у групі.
Ще одна проблема: шахрайство під час працевлаштування. На ринку праці діють посередники. Великі компанії звертаються до них для пошуку, наприклад великої кількості сезонних працівників. При цьому такі агенції-посередники мають працювати за рахунок роботодавця. А якщо вони беруть гроші у претендентів, практично напевно можна стверджувати, що це шахраї.
І якщо поляки добре знають, як знайти роботу, куди звернутися і кому не можна давати гроші, то поінформованість серед українців перебуває на значно нижчому рівні. Представляючись рекрутинговою компанією, шахраї пропонують українцям величезні оклади. Наприклад, роботу пакувальника із зарплатою від 80 тис. грн. Це в кілька разів вище за ринкову суму. Але під час звернення до такого “рекрутера” виявляється, що для отримання вакансії потрібно сплатити витрати, наприклад, на уніформу чи документ. Шахраї вмовляють вислати гроші, а потім зникають.
“Я сама влаштувалася через хлопця, він переїхав зі мною і знайшов роботу. Працюємо в будівельному магазині. А ось моїй сестрі не пощастило. Вона пішла на роботу в сім’ю: мала допомагати з прибиранням, закупівлею продуктів і готувати лише тричі на тиждень. Обіцяли їй платити 600 євро на місяць, а в результаті через місяць сказали, що вона все не так робить, заплатили 300 євро і просто виставили на вулицю”, – розповідає українка з Дніпра Марина, яка вже понад рік перебуває у Польщі.
Україна вже зараз зіткнулася із масштабним дефіцитом на ринку праці. За словами Наталії Слинько, операційної директорки grc, не вдається комплектувати цілі цехи. Бізнес не може працювати і розвиватися в ситуації, коли на ринку дуже складно знайти необхідних фахівців.
Bloomberg Economics розрахував, що втрати України у разі, якщо українці не повернуться додому, становитимуть близько 20 млрд доларів на рік або 10% довоєнного ВВП. Це величезна сума. Фактично Україна не зможе швидко відновитись після війни без повернення біженців. І від вибору українців – залишатися в Польщі чи повертатися додому – залежить майбутнє всієї країни.
При цьому Польща, як і інші країни, не зацікавлена у поверненні українських біженців додому. Вони також відчувають нестачу кваліфікованих працівників у своїх країнах, демографічну кризу. Фактично українці обиратимуть не лише між зарплатами та умовами життя, а й тим, чи допомагатимуть вони відновлювати власну країну, чи працюватимуть на користь іншої держави.