Згідно з результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), більшість українських біженців у Німеччині, Польщі та Чехії (66%) задоволені своїми нинішніми умовами проживання. З них повністю задоволені 28%, а 38% – скоріше задоволені. Незадоволеними залишаються 26% респондентів.
Дослідження також показало, що 7% опитаних вже мають громадянство іншої країни, тоді як 12% подали документи на отримання громадянства та чекають на рішення. Ще 34% не подавали документи і не планують цього робити. Водночас 45% респондентів, хоча й не подавали документи, загалом бажали б отримати громадянство іншої країни.
Українців також запитали, за яких умов вони б повернулися в Україну. Найбільша кількість респондентів (34%) назвала нормальну роботу критичної інфраструктури та забезпечення безпеки. Житлове питання та завершення повномасштабного вторгнення також стали важливими факторами для 26% респондентів. Менше респондентів (16%) згадали можливість знайти роботу, а 13% – умови для навчання дітей.
Попри воєнні дії, половина респондентів (50%) заявили про потенційну готовність повернутися в Україну. Цей показник вважається оптимістичним, враховуючи поточні обставини. Одним із маркерів збереження зв’язку з Україною є інтерес до новин та подій у країні: 56% респондентів отримують інформацію про Україну, 42% з них – з українських джерел, 14% – з закордонних. Проте 34% не цікавляться новинами з України.
Інший важливий показник – готовність голосувати на можливих виборах. Серед біженців 31% скоріше або однозначно голосували б на парламентських виборах, 33% вагаються з відповіддю, а решта не голосували б. Ставлення до законопроєкту про множинне громадянство також неоднозначне: 23% респондентів мають позитивне ставлення, 34% – негативне, а 37% нейтральне.
За даними опитування, 57% українських біженців спілкуються вдома переважно українською мовою. 19% – російською, 21% – обома мовами в однаковій мірі, а 3% – мовою країни проживання.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, коментуючи результати опитування, зазначив, що результати опитування показують, що значна частина українських біженців втрачають (або вже втратили) зв’язок з Україною. На жаль, зазначає Грушецький, це було абсолютно очікувано і в будь-якому випадку ми би втратили частину громадян. Проте відкритим лишається питання, яку ж частину громадян можна буде повернути і що є сенс для цього робити.
Він зазначив, що демографічна проблема є одним із ключових викликів для України. Він підкреслив, що важливо підтримувати зв’язок з українцями за кордоном та мотивувати їх повернутися. Це завдання лежить як на державі та суспільстві, так і на самих громадянах, які мають зберігати зв’язок з батьківщиною.
За даними ООН, у світі наразі налічують 6,5 млн українських біженців. Ще близько 3,7 млн українців залишаються вимушено переміщеними особами всередині країни. Організація опитала понад 9900 домогосподарств (з них близько 4000 – за кордоном) у січні та лютому 2024 року, щоб дослідити наміри та перспективи людей, які тікали від російської агресії.
У 2024 році 11% опитаних біженців та 15% переселенців з України не хотіли повертатися в Україну переважно з питань безпеки. З сусідніх країн повертатися назад планують 75% людей, тоді як з інших країн Європи, які знаходяться далі, лише 62% хочуть їхати додому.
Станом на зараз, більшість українських біженців у Європі задоволені своїм життям за кордоном, але значна частина прагне отримати громадянство нової країни. Лише 50% українців готові повернутися на Батьківщину, якщо війна закінчиться.