5 березня у Великобританії російські спецслужби отруїли колишнього шпигуна та подвійного агента Сергія Скрипаля. І зробили у досить незвичний для сучасного світу (якщо взагалі можна так казати про спробу вбити людину) спосіб. Як кажуть у британській та американській розвідках, росіяни застосували бойову отруйну речовину "Новачок". Під час її дії на організм, у заражених людей виникає сповільнення серцебиття та дихання. Люди вмирають через задуху.
Якщо взагалі говорити про російське озброєння, то певною мірою можна казати про відсталість від сучасних технологій та нестабільність. Втім, на жаль, є й сильні якості, серед яких тотальна зневага втратами. Це, а також не дотримання всіх норм та законів робить російську армію однією з найсильніших у світі.
Саме розробка “Новачка”, як би це не було погано, робить Росію наднебезпечною державою. І це зовсім не заслуга Путіна, оскільки зброя дісталася РФ у спадок після розпаду СРСР.
Радянські вчені постійно билися над тим, щоб створити суперзброю. Задля цього намагалися створити препарати, які б робили людей ледве не роботами, проводили випробування як над тваринами, так і над жителями нашої планети, вигадували водневі бомби, розробляли хімічну зброю тощо. Як би це не було прикро, деякі з розробок були вдалими.
Серед них – бойова отруйна речовина “Новачок”, яка належить до четвертого покоління серед їй подібних. Створювали цей засіб масового ураження більше ніж 40 років, починаючи з 1960-х. Синтезували його, мабуть, багато де, але точно відомо лише про у філію державного науково-дослідного інституту органічної хімії і технології у Шиханах на Саратовщині.
Офіційних даних про це немає, але є припущення, що росіяни все ж вдались до того, щоб доповнити розробку своїх предків та зробили її більш небезпечною.
Відомо, що на початку холодної війни керівництво СРСР створило так звану програму “Фоліант”. Саме у її рамках вчені створили отруту, яка, за словами розробників, може бути провезена будь-куди.
Справа у тому, що країна-агресор, коли йшлося про знищення хімічної зброї, як завжди, не виконала свої обіцянки. Усі напрацювання по “Новачку” залишилися. При цьому складові речовини, яка отримала військове позначення “А-232”, або “Новачок-5” ніколи не вносилися у перелік заборонених, тож їх із легкістю можна перевозити у будь-яку точку світу, а змішувати вже на місці застосування.
Більше того, виготовляють цю зброю з агрохімікатів. Через це росіяни змогли приховати її, видаючи за виробництво добрив. На додачу, речовини цього покоління, які, судячи з усього, у Кремлі почали активно використовувати, взагалі не згадані у конвенції про хімічну зброю. Звісно, Москва ніколи не декларувала “Новачка” в Організації із заборони хімічних речовин, хоча через надотруйність мала б це зробити.
Також у Путіна спромоглися забезпечити відносну секретність розробки – не має ніяких точних даних про формулу отрути чи то взагалі її поставки на озброєння. При цьому всі знають, що у спробі вбити Скрипаля росіяни використали саме “Новачка”. Питання лише в тому, чи було це реальним актом агресії, чи ж Кремль не здатен контролювати взагалі нічого, та отрута потрапила до рук якихось відокремлених від влади РФ осіб.
Проблема полягає у тому, що навіть розробники отрути, які втекли з Росії, кажуть, що використали бойову речовину саме спецслужбісти. При тому, що “Новачок” у багато разів отруйніший, ніж зарін, йдеться про величезну небезпеку для жителів будь-якої країни світу.
Немає й точних даних щодо застосування, препарату, однак деякі розробники кажуть, що за його допомогою було вбито банкіра Івана Ківеліді. У 1995-му підприємця отруїли за допомогою нанесення отрути на телефонну слухавку в його кабінеті. Від цього загинула й секретарка Ківеліді, а також патологоанатом, який робив розтин.
Віл Мірзаянов, розробник речовини, який емігрував до Штатів, каже, що лише два грами препарату здатні вбити півтисячі людей. Тож, де саме росіяни захочуть використати цей препарат, невідомо, а під загрозою перебуває будь-яка країна світу.